Пройшло 34 роки з дня страшної аварії на Чорнобильській атомній станції, а люди й досі відчувають “тягар” радіації над головами, під ногами та навіть у своєму шлунку. Місцеві поліцейські напередодні дати аварії розповіли про життя людей поблизу зони відчуження.
“У самій зоні забруднення мешканців практично немає, але довколишні села, хоч і нечисленні, проте щороку їх жителів стає більше. В основному люди старшого віку повертаються туди, де споконвіку жили їх батьки, – розповів командир взводу Василь Коруд, який уже 14 років служить у підрозділі. – Ця зима видалась тяжкою через відсутність снігу та дощів, а відтак засуха сприяла масштабним пожежам”.
Рота, у складі якої служать 55 поліцейських, чергує вахтовим методом по 2 тижні на 5 контрольно-пропускних постах. Працівники розповіли, що найчастіше люди прагнуть незаконно потрапити в зону відчуження через цікавість, меркантильні мотиви чи просто зібрати ягід та грибів.
Саме вживання таких лісових продуктів харчування, а також полювання та рибальство становлять одну з найбільших небезпек для здоров’я.
Пробираючись крізь чагарники лісу, вдалечі видніються покинуті хати, що поросли мохом та кущами. А колись там жили люди…
62-річний пан Олександр розповідає, що минулого року восени поховав матір, тож тепер він єдиний мешканець села Малих Кліщів. Сам порається по господарству. Час від часу до нього навідується сестра, яка після аварії переїхала до Коростеня.
– Нормально живу, заходьте до хати, подивіться, – запрошує чоловік. – Картоплю саджу, буряки, всяку городину. Кури тримаю, кролів. У ліс ходжу…
Так чоловік живе вже більше 30 років. Поряд з його будинком знаходиться контрольно-пропускний пункт роти поліції – чоловік розповів, що йому так навіть спокійніше та безпечніше. А ще сусіди допомагають, як попросить.
Найбільша турбота людей зараз – це відновлення житлових помешкань та налагодження побуту – це все наслідки масштабних пожеж в Чорнобильських лісах.
“У самій зоні забруднення мешканців практично немає, але довколишні села, хоч і нечисленні, проте щороку їх жителів стає більше. В основному люди старшого віку повертаються туди, де споконвіку жили їх батьки, – розповів командир взводу Василь Коруд, який уже 14 років служить у підрозділі. – Ця зима видалась тяжкою через відсутність снігу та дощів, а відтак засуха сприяла масштабним пожежам”.
Рота, у складі якої служать 55 поліцейських, чергує вахтовим методом по 2 тижні на 5 контрольно-пропускних постах. Працівники розповіли, що найчастіше люди прагнуть незаконно потрапити в зону відчуження через цікавість, меркантильні мотиви чи просто зібрати ягід та грибів.
Пробираючись крізь чагарники лісу, вдалечі видніються покинуті хати, що поросли мохом та кущами. А колись там жили люди…
– Нормально живу, заходьте до хати, подивіться, – запрошує чоловік. – Картоплю саджу, буряки, всяку городину. Кури тримаю, кролів. У ліс ходжу…
Так чоловік живе вже більше 30 років. Поряд з його будинком знаходиться контрольно-пропускний пункт роти поліції – чоловік розповів, що йому так навіть спокійніше та безпечніше. А ще сусіди допомагають, як попросить.
Немає коментарів:
Дописати коментар