Дві апельсинки на місяць і одні дитячі штани на два роки

Але навіть до такого «непрожиткового мінімуму» офіційні показники не дотягують більш як удвічі!

4,2−4,3 тисячі гривень на місяць. Таким є реальний прожитковий мінімум в Україні, заявила міністр соцполітики Марина Лазебна. Однак у бюджеті закладені зовсім інші цифри. На сьогодні загальний показник прожиткового мінімуму встановлено на рівні 2027 грн (з 1 липня буде 2118 грн), для працездатних — 2102 (буде 2197). Для осіб, що втратили працездатність, прожитковий мінімум одночасно є і показником мінімальної пенсії — 1638 грн (буде 1712 грн). Це цифри, не підкріплені жодними розрахунками! Їх просто намалювали «зі стелі».

Відповідно до закону, прожит­ковий мінімум — це вартість набо­ру харчів, достатнього для функ­ціонування організму та збереження здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів і послуг. Цей набір затверджений постановою Кабмі­ну (останнє оновлення відбулося 2017 року). Не треба бути дієтологом, аби зрозуміти, що з таким продуктовим на­бором здоров’я зберегти не вдасться. Особливо, якщо глянути на набір про­дуктів харчування для дітей.

Очевидно, набір просто підганяли та­ким чином, аби набрати необхідну кіль­кість калорій. Тому там мало фруктів, зате багато хліба та картоплі. Наприклад, дітям віком до 6 років пропонують з’їдати понад 43 кг хліба на рік (тобто 3,65 кг на місяць) та 73 кг картоплі. Зате гречки — усього 2,4 кг на рік (тобто 200 г на мі­сяць). Рису ще менше — 1,3 кг на рік. Тро­хи більше пшона — 2,7 кг. Вівсянки — лише 700 г. Фруктів теж негусто. Наприклад, цитрусових — всього 5,5 кг. Це приблизно дві апельсинки (або чотири мандаринки) на місяць. Стільки ж у раціоні дітей має бути кондитерських виробів, вважають урядовці. А додатково ще 18,25 кг цукру!

Щодо непродовольчого набору, то там узагалі сумно. Наприклад, для жінок передбачене одне пальто на сім років. Тих, хто пережив 90-ті, таким не здиву­єш. Але як може обійтись однією курткою на три роки школяр? Навіть якщо дитина носить одяг акуратно, вона за три роки з нього виросте. Для дитини до 6 років верхній зимовий одяг можна купувати раз на два роки. Так само два роки ма­люк має влазити в одну піжаму. Для дітей від 6 до 18 років піжама взагалі не перед­бачена. А ще тут одна сукня на два роки, блузка та светр на три роки, штани або джинси — на два роки. Про памперси чи бодай дитячий крем не йдеться взагалі.

Якщо говорити про дорослих, то у розрахунку прожиткового мінімуму досі не враховують витрати на придбання мо­більного телефону (бодай раз на кілька років), витрати на мобільний зв’язок та Інтернет, хоча влада впевнено просуває ідею «Держави у смартфоні». Утім, цю державу будують не для тих, хто виживає на прожитковий мінімум. Ця категорія може й досі писати листи — на одну особу передбачено 1,2 конверта на місяць. До речі, відповідно до аналізу доходів і ви­трат домогосподарств Держстату за ми­нулий рік, у 31,5% домогосподарств на одну особу припадало до 4000 грн дохо­дів. Тобто менше за реальний прожитко­вий мінімум.

Коментар для «ВЗ»

Павло Розенко, ексміністр соціальної політики

— Як так склалося, що між цифрою, закладеною у бюджеті, і реальним про­житковим мінімумом виник такий веле­тенський розрив? Це історія не нова. Уперше реальний прожитковий міні­мум був відірваний від того, що зафік­сували у бюджеті, у 2006 році, коли прем’єр-міністром був Віктор Януко­вич. Тоді навіть Ющенко спочатку за­ветував бюджет, поданий урядом Яну­ковича, — саме через цей показник. З часом ситуація лише погіршувалась. І от за 15 років ми дійшли до того, що реальний прожитковий мінімум у два рази більший за той, що зафіксували у бюджеті! Тобто є прожитковий мінімум, який розраховується на основі реаль­них цін на затверджений перелік това­рів та послуг, і ще один — який заклада­ють у бюджет.

Тут лише один критерій — фінансо­ві можливості влади. Нинішня влада пішла протоптаним шляхом — встано­вила зручний для себе показник. Єди­ним проривом у цьому напрямі був 2017 рік, коли тодішня влада прийняла політичне рішення, що для працездат­них людей прожитковий мінімум тре­ба вирівнювати з реальним. Тоді роз­мір мінімальної заробітної плати був прирівняний до фактичного мінімуму, а не до показника прожиткового міні­муму, закладеного у бюджеті. Тобто ті 4723 грн, які зараз становить мінімаль­на зарплата, це і є показник реального прожиткового мінімуму для працездат­них. На жаль, у Пенсійному законодав­стві такого кроку не зробили. І на сьо­годні чинна влада додумалась лише до одного: пропонують у бюджеті заклада­ти реальний прожитковий мінімум, але при цьому усі соціальні стандарти, до­помоги відв’язати від прожиткового мі­німуму. Тобто це чистої води маніпуля­ція.

— Скільки соціальних виплат за­лежать від величини прожиткового мінімуму, закладеної у бюджеті?

— Загалом понад 80 видів пільг, ком­пенсацій, соціальної допомоги. Крім того, це і стипендіальне забезпечення, і певні штрафні санкції. Формула роз­рахунку субсидій також прив’язана до цього показника.

— Тобто якщо цей показник просто підняти вдвічі, аби зрівняти з реаль­ним прожитковим мінімумом, бю­джет просто не впорається з цими виплатами?

— Одномоментно це зробити важко. Але потрібно крок за кроком рухатись у цьому напрямі. Коли ми 2017 року прив’язали мінімальну зарплату до прожиткового мінімуму, теж було бага­то суперечок, говорили про втрати бю­джету. Але все ж ми на це пішли! Зараз у мене великі сумніви у здатності цієї владної команди стратегічно мислити.

Зіновія Воронович  https://wz.lviv.ua