Автор: Трофименко Ирина Виталиевна
Фабула судового акту: У цій справі, пенсіонеру, який був внутрішньо переміщеною особою, відмовили в призначенні соціальних виплат на новий строк - внаслідок відсутності його за фактичним місцем перебування.
Наскільки законним було таке рішення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (надалі – “Фонд”) та відповідних органів соціального захисту населення (надалі – “Управління”) – вирішував ВС/КАС у аналізованій постанові.
Тож, все з початку. Внутрішньо переміщена особа (ВПО), це та особа, яка перебуває на території України на законних підставах, однак, була змушена залишити або покинути своє місце проживання через збройний конфлікт, тимчасову окупацію, повсюдні прояви насильства, порушення прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. ВПО стають на облік у органах соцзахисту місцевої державної адміністрації, про що отримують довідку про взяття на облік ВПО. Така довідка підтверджує фактичне місце проживання (перебування), яке необхідне для підтвердження (або отримання) прав на соцвиплати/пенсії, іншу соцдопомогу.
Так, особа звернулася до Фонду із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати, до якої додала копію довідки.
Однак, інспектором Управління було здійснено перевірку фактичного місця перебування – де особа виявилася відсутньою. Згодом, були отримані відомості від Державної прикордонної служби, що такий пенсіонер виїжджав із України та перебував на тимчасово непідконтрольній Україні території. Керуючись цими відомостями, Комісія, яка вирішувала долю продовження соціальних виплат– відмовила у призначенні йому пенсії.
Пенсіонер оскаржив відмову у судовому порядку. Його позов було задоволено у першій інстанції і залишено без змін апеляційною інстанцією.
Подаючи касаційну скаргу Фонд доводив, що підставою для припинення соцвиплат стала відсутність позивача за вказаним місцем перебування під час перевірки та що такий пропустив строк звернення до адміністративного суду, бо дізнався про невиплату пенсій у червні 2016 р., а до суду звернувся лише в травні 2017 р.
ВС/КАС залишив скаргу управління Фонду без задоволення.
Отже, у цій справі, ВС/КАС обґрунтовував свою позицію наступним:
1) перше і основне - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не передбачає такої підстави для припинення пенсії/соціальних виплат, як відсутність за місцем фактичного проживання.
2) другорядне, однак варте уваги:
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в тому числі в редакції до 13.01.2016) не встановлено зв`язку права внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат з терміном дії довідки про взяття на облік.
строк звернення позивачем із вказаним позовом до суду не пропущено, оскільки про підстави припинення виплат, а також про існування оскаржуваних рішень позивач дізнався тоді, коли отримав відповіді на свої звернення.
Необхідно сказати, що справи такого характеру є, на жаль, не рідкістю. Органи соцзахисту припиняли та продовжують припиняти виплати ВПО з таких сумнівних і незаконних підстав.
На щастя, ВС неодноразово ставав на бік ВПО та доходив до аналогічного –викладеного у цьому рішенні - висновку. Зокрема, аналогічні висновки можна знайти в постанові ВС від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яка залишена без змін ВП ВС і у постанові ВС від 12.12.2018 у справі № 243/4547/17.
Аналізуйте судовий акт: Перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню (№263/7763/17 від 06.02.2018);
Немає коментарів:
Дописати коментар