Початок травня місяця 1986 року відзначився для Києва великою спортивною подією… Ні нещодавня атомна катастрофа, ні високий рівень радіації у місті не стали запобіжниками для старту в Києві 6-го травня сумнозвісної 39-ї велогонки Миру.
У перший день було проведено так званий «пролог» - невеличка гонка на час. Але на цьому Київська програма не завершилась. 7, 8, та 9 травня було проведено три заплановані етапи. Тобто по Києву спортсмени каталися чотири дні. І, звичайно, у цьому дійстві було задіяно не тільки спортсменів. Було організоване вітання учасників гонки, хтось вболівав, хтось стежив за порядком, хтось прийшов подивитись просто з цікавості. Досить багато людей досить довго перебувало на відкритому повітрі, коли цього якраз і неможна було робити.
Яскрава спортивна подія відбувалась на не менш яскравому радіаційному тлі. Вже 29-30 квітня, 1-2 травня у деяких районах Києва було зафіксовано підвищення гамма-фону з 50 мікрорентгенів до 1100-3000 мікрорентгенів на годину. Навіть, якщо людина геть нічого не розуміє у тих мікрорентгенах та інших одиницях виміру радіації, одне тільки порівняння чисел «50» та «3000» красномовно каже про те, що відбувається щось недобре.
Отже Київський етап проводився з 6 по 9 травня. У перегонах приймали участь, окрім радянських, спортсмени з різних країн так званого соціалістичного табору: ГДР, Чехословаччини, Польщі... Але це, як то кажуть, ще не все. У газеті «Радянська Україна» від 29 квітня 1986 року, яка експонується у першій залі нашого музею, скупе сповіщення про аварію на Чорнобильській АЕС розміщено на третій сторінці як раз над розкішним фото старту велогонщиків на площі Жовтневої Революції. Наприкінці квітня радянські спортсмени виборювали право на участь у міжнародній гонці. Відбувались ці попередні старти, як ви вже, мабуть, здогадались, також у Києві.
Щодо маршруту самої гонки Миру та її тривалості – повна інформація міститься у спеціальній листівці. Як більшість матеріалів нашого музею, цей рекламний папірець потрапив до наших фондів від учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В даному випадку ми маємо дякувати Віталію Олексійовичу Костромі.
Одразу ж треба зауважити, що Віталій Олексійович не має до професійного велоспорту ніякого відношення. У 1986 році він був першим секретарем Макарівського райкому Компартії України. Наприкінці квітня та у травні його було задіяно у процесі евакуації та розміщення евакуйованих у Макарівському районі. Він не відвідував велогонку. І, взагалі, йому було не до спортивного життя країни. Спочатку через район йшла евакуація. А з третього травня почали прибувати перші переселенці саме до району. У Віталія Олексійовича був величезний обсяг роботи. У травні до смт. Макарова пішов величезний потік відвідувачів: посадовці, журналісти, посли різних країн. Саме цей потік підхопив і спортсменів.
Як написав сам Віталій Олексійович у своїх спогадах: «Учасники 39-ї велогонки Миру, яка стартувала у Києві 6 травня 1986 року, побували в наших селах, зустрілись з переселенцями, підтримали їх морально, щиро бажали щастя, здоров’я та благополуччя».
Ще один, не менш цікавий і вагомий (у прямому сенсі цього слова) експонат, пов'язаний з велогонкою, потрапив до нас від людини, яка не має відношення ні до самої велогонки, ні, навіть, до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Металеву матрицю для виготовлення пам’ятної медалі «39 велогонка Мира. Киев 86» передала до музею вже у 2010 році Оксана Василівна Маслюк, вчителька зарубіжної літератури середньої школи №277. Людина знайшла цей цікавий предмет на вулиці, буквально у смітті.
Ось такими, дуже різними шляхами, можуть прийти до музейних фондів унікальні реліквії, навіть якщо вони висвітлюють одну і ту ж досить вузьку тему.
Немає коментарів:
Дописати коментар