У Чорнобильській зоні живуть дикі собаки з генетичними мутаціями

У Чорнобильській зоні живуть дикі собаки з генетичними мутаціями, які допомагають тваринам виживати у радіаційному середовищі. Пояснюємо, чим песики із зони відчуження відрізняються від наших домашніх улюбленців

Унікальні умови Чорнобильської зони вплинули на генетику здичавілих собак. Про це розповідається в новому дослідженні “Interesting Engineering”. Генетичні мутації допомагають собакам виживати в умовах хронічного радіаційного опромінення.

Що відомо про ці адаптації, як вони повʼязані з мутаціями в інших видів тварин, що про це кажуть науковці та екологи — розповідаємо далі.

Звідки в Чорнобилі дикі собаки?

Занедбані землі навколо Чорнобильської АЕС, що стали символом однієї з найбільших техногенних катастроф ХХ століття, сьогодні населені не лише дикими видами тварин, а й сотнями диких собак. Ці тварини нащадки колишніх домашніх улюбленців, яких покинули люди після евакуації. Собаки змушені були пристосовуватися до життя в зоні відчуження, піддаючись впливу радіації.

Недавні наукові дослідження пролили світло на дивовижні адаптації, які проявились у цих собак. Виявилося, що їхній геном зазнав значних змін, що дозволило їм виживати в умовах підвищеного радіаційного фону. Проте на відміну від фантастичних образів радіоактивних монстрів, чорнобильські собаки не перетворилися на мутантів. Натомість вони демонструють вражаючу стійкість та здатність адаптуватися до екстремальних умов.

Цей феномен привернув увагу вчених з усього світу, які намагаються розкрити механізми, що дозволили цим тваринам вижити та продовжити рід.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС: що сталося з екосистемою?

Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986 року, вплинула не лише на людей, але й на екосистему. Вибух у четвертому енергоблоці призвів до викиду в атмосферу величезної кількості радіоактивних речовин.

Причиною аварії стала низка факторів:

• конструктивні недоліки реактора;
• помилки персоналу під час проведення експерименту;
• загальна атмосфера нехтування безпекою на підприємстві.

Радіоактивна хмара, що утворилася в результаті вибуху, накрила величезні території сучасної України та Європи. Наслідки були катастрофічними: тисячі людей загинули або захворіли на радіаційну хворобу, величезні території були забруднені радіонуклідами, а економічні збитки були колосальними.

Бродячий пес перед підʼїздом. Фото: Courtesy of Solo East

Для ліквідації наслідків аварії були залучені люди, які працювали в екстремальних умовах, ризикуючи своїм здоров’ям і життям.

Чорнобильська катастрофа породила зону відчуження — величезну територію, де радіаційний фон у шість разів перевищує безпечні норми.

Радіаційне забруднення, спричинене вибухом на ЧАЕС, мало катастрофічні наслідки для навколишнього середовища. Зона відчуження перетворилася на безжиттєву пустелю, де вимерли рослини, а тварини зазнали мутацій. Особливо постраждали ліси, зокрема знаменитий Рудий ліс, який під дією радіації набув іржавого відтінку.

Хоч Чорнобильська катастрофа обернулася екологічною катастрофою, природа знайшла в цій трагедії нові можливості. Відсутність людського впливу перетворила зону відчуження на унікальний заповідник, де знайшли притулок такі рідкісні тварини, як вовки, ведмеді та коні Пржевальського.

Наслідки Чорнобильської катастрофи виявилися набагато масштабнішими, ніж передбачалося спочатку. Радіоактивні речовини, рознесені вітрами, забруднили великі території Європи, що зумовило радіактивний вплив на диких тварин, зокрема кабанів, які харчувалися радіоактивними грибами. Таку інформацію повідомило у 2017 році державне ветеринарне агентство Чеської Республіки.

Як чорнобильські собаки адаптувались до радіаційних умов?

У 2023 році доктор Норман Дж. Клейман із Колумбійського університету очолив масштабне дослідження генетичної адаптації собак, які проживають у зоні відчуження Чорнобиля. Вчені проаналізували кров 116 напівдиких собак, зібрану під час ветеринарних процедур у 2018-2019 роках. Ці зразки були взяті переважно у тварин, які мешкали поблизу Чорнобильської АЕС та в самому місті Чорнобиль, що дозволило порівняти популяції собак із різних регіонів зони відчуження.

Глибокий генетичний аналіз виявив дивовижний результат: у зоні відчуження існують дві генетично відмінні популяції собак. Ці популяції, незважаючи на географічну близькість, практично не схрещуються між собою та суттєво відрізняються від собак, які живуть за межами зони.

Учені виявили близько 400 ділянок геному, які демонструють значні відмінності у собак з Чорнобиля порівняно з іншими породами. Ці генетичні маркери вказують на можливі адаптації, які допомогли собакам вижити в екстремальних умовах радіоактивного забруднення.

Доктор Метью Брін із штату Північна Кароліна підкреслює важливість цих знахідок: «Ці регіони схожі на вказівники на шосе, які спрямовують нас до важливих генів, які, можливо, еволюціонували у відповідь на суворі умови навколишнього середовища».

  Перевірка собак дозиметром. Фото: “Getty Images”

Також вражає те, що багато з мутованих генів у чорнобильських собак безпосередньо пов’язані з репарацією ДНК. Це свідчить про те, що собаки розвинули генетичні механізми, які допомагають їм виживати та розмножуватися в умовах хронічного опромінення.

Окрім того, дослідження показало, як ці тварини адаптувалися до всього спектру забруднень, які характерні для зони відчуження. За словами доктора Клеймана, це дослідження відкриває нові горизонти в розумінні механізмів адаптації до екстремальних умов і може мати далекосяжні наслідки для різних галузей науки, зокрема для радіаційної біології та екології.

«Це чудово, що дві різні популяції собак процвітають, незважаючи на суворі токсичні умови, які їх оточують», — зауважив він.

Генетичні дослідження, проведені у собак з Чорнобиля, виявили значні адаптації, що дозволили їм виживати в умовах підвищеної радіації. Ці зміни були порівняні з аналогічними адаптаціями у вовків та східних деревних жаб, які також населяють цей радіаційно забруднений регіон. Такий порівняльний аналіз дозволяє виявити загальні генетичні механізми, які дозволяють різним видам пристосовуватися до екстремальних умов.

Виявлені генетичні маркери, пов’язані з радіаційною стійкістю, допомагають зрозуміти процеси адаптації та еволюції. У дослідженні підкреслено, що живі організми здатні до надзвичайної пластичності геному, що дозволяє їм виживати навіть у найнесприятливіших умовах.

Чому це важливо?

Близько 900 бездомних собак, що мешкають у Чорнобильській зоні, є нагадуванням про трагедію, яка сталася понад три десятиліття тому. Ці тварини, нащадки покинутих домашніх улюбленців, створили свої зграї і пристосувалися до життя в радіоактивному середовищі. Їхнє існування — це свідчення стійкості життя і водночас сумний символ людської безвідповідальності.

Вони пристосуватись до суворих умов, таких як екстемальні зими, дефіцит їжі та вплив радіації.

Цікаво, що чорнобильські собаки не лише пристосувалися до радіаційного середовища, але й встановили своєрідні соціальні зв’язки з людьми. Вони часто зустрічають робітників та вчених, які періодично відвідують Зону відчуження, сподіваючись на те, що їм дадуть їжу.

Дослідження професора Клеймана висвітлили генетичні особливості цих собак, які дозволили їм вижити в екстремальних умовах. Опубліковані результати в журналі “Canine Medicine and Genetics” стали науковою сенсацією, підтвердивши, що природа наділила цих тварин незвичайною стійкістю до радіації та інших забруднень.

Допомога чорнобильським собакам має не лише гуманітарний, а й науковий аспект. Регулярні ветеринарні огляди та збір біологічного матеріалу дозволяють відстежувати зміни в здоров’ї тварин і вивчати наслідки тривалого впливу радіації на їхній геном. Ці дані є безцінними для розвитку радіаційної медицини та інших галузей науки.

  Волонтерка годує місцевих собак. Фото: “Getty Images”

https://ursamedia.com.ua