Із серії нарисів про владу залізної п'яти
Будучи на вершині, ти знаходишся над безоднею.
Станіслав Єжи Лец, польський сатирик.
Є речі і дії, які людський розум не спроможний ані усвідомити, ані пояснити. Це ті, які називають алогічними, відверто безглуздими. Зрозумілим це видається, якшо їх автори люди божевільні, психопати і т. інш. А якщо ні?
А іншою стороною медалі є абсолютна байдужість до вказаного. Не завжди зрозуміло чим вона викликана: сліпотою, удаваною сліпотою чи невіглаством.
Іще один штрих. Це відомий вислів щодо блідолицього, який спроможний двічі наступити на граблі.
Майже 10 років тому нам усім дали дуже і дуже повчальний урок. Конституційний Суд виніс вердикт, згідно із яким не одна і та ж людина була у нас президентом держави до і після 1999 року. Діючий президент Кучма відбуває свій перший президентський термін і тому може обиратися президентом і у 2004 році. Нагадаю, що як діюча Конституція забороняє бути Президентом України більше ніж два строки підряд, так і у старій Конституції (ще УРСР) йшлося про те ж саме (Стаття 103. Одна й та сама особа НЕ МОЖЕ БУТИ Президентом України більше ніж два строки підряд).
Незважаючи на вказане Конституційний Суд України вирішив, що «положення Конституції України, за яким одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, треба розуміти так, що це положення поширюється лише на осіб, яких обирають на пост Президента України після набуття чинності Конституцією України 1996 року. Особа, яку вперше було обрано Президентом України за чинною Конституцією України в 1999 році, МАЄ ПРАВО БАЛОТУВАТИСЯ на чергових виборах Президента України у 2004 році».
Як іще болючіше можна принизити гідність цілого народу?
Так діють картяні шулери, підмінюючи карти. Так навчилися діяти і наші політики, дуже вдало підмінючи поняття. Словосполучення «НЕ МОЖЕ БУТИ» дуже вдало підмінили НА зовсім інше за змістом, не тотожне першому «МАЄ ПРАВО БАЛОТУВАТИСЯ» (та й обиратися). І це вчинив суд! Суд, рішення якого не може скасувати ніхто! Теоретично.
Кожна здравомисляча людина у нашій державі повинна була зрозуміти, що з’явився державний орган, який реально перебрав на себе функції Господа Бога, оскільки його рішення ніхто не у змозі відмінити, чи скасувати. Наступне Вам відомо. Тільки нагадаю вкотре, що весною 2005 року підтримку ющенківському Уряду, очолюваному Тимошенко, здійснював прокучмівський парламент більш ніж 400 голосами. Що тоді заважало прибрати з шляху оті самі граблі? Або ж інакше – що заважало законодавчо, внесенням змін до Конституції та Закону про Конституційний Суд, обмежити необмежені права його?
Невже не зрозуміло, що не можуть у сучасній демократичній державі існувати, чи то особи, чи то якісь органи із статусом недоторканих? Бо їх статус недоторканих може стати найбільшою загрозою самому існуванню демократії і України, як правової держави?
А надалі… Покотилася торба з високого горба! Як з рогу достатка почали народжуватися рішення, які дивували кого завгодно, але не команду Ющенка, народних депутатів. Тільки божевільний може повірити у їх легітимність. Прикладом слугує вже неодноразово повторене автором брехливе твердження КС у справі про прийняття Конституції та законів України на референдумі від 16 квітня 2008 року про те, що «прийняття Конституції України Верховною Радою було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив ВерховнуРаду на її прийняття». Ну не хворий сорокап’ятимільйонний народ на амнезію, повну втрату пам’яті. Не було того «уповноваження»!
Резонансним у країні стало минулорічне зневаження Конституційним Судом (КС) статті 22 Конституції попри свої ж старі рішення. Дослівний текст статті нижче.
«Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ ЗВУЖЕННЯ ЗМІСТУ ТА ОБСЯГУ ІСНУЮЧИХ ПРАВ І СВОБОД».
Нижче витяги з рішень КС, у яких він іще відстоює права та свободи громадян, посилаючись на вказане вище. Чи не стояв тоді у суддів перед очима приклад звільнення за підозру у корупційних діях судді Конституційного Суду Сюзанни Станік Президентом Ющенком?
«Рішення Конституційного Суду 9 липня 2007 року.
Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Нема потреби перераховувати із вказаного Рішення великий перелік пільг та доплат, над якими зависав «дамоклов меч» «урізання»
Вказаним рішенням був зупинений наступ на соціальні гарантії громадян Урядом Януковича. А нижче вже КС таким же чином зупиняє наступ на майже ті ж самі права Урядом Тимошенко (чергова спроба наступити на ті ж самі граблі).
«Рішення Конституційного Суду щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України (22 травня 2008 року).
Визнати такими, що не відповідають Конституції України "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Що цікаво? У останньому Рішенні Конституційний Суд за конституційним поданням Верховного Суду відстояв і власні соціальні гарантії, які за поданням Уряду Тимошенко Верховна Рада спробувала «урізати».
Власні соціальні гарантії КС визнав непорушними. Але соціальні гарантії учасників та інвалідів війни, яких залишилось у живих маленька жменька, «залізобетонно» відстояти не вдалось. До речі, у Інтернеті Закони у електронній формі навіть не згадують про одноразову допомогу учасникам бойових дій та інвалідам Великої Вітчизняної війни у розмірі від 5 до 10 мінімальних пенсій (від 450 до майже 1000 долларів!). Хоча там є посилання на неконституційність (відповідне «старе» Рішення КС) першої спроби залишити цих доволі нужденних людей реально без законної допомоги (кинувши, буцімто собаці кістку, якусь сотню, другу гривень).
Влітку минулого року провладна більшість у Верховній Раді (того самого союзу олігархо-кланової та симбіозною-паразитичної бюрократичної буржуазій разом із комуно-фашистським додатком) надала Уряду право безжально відбирати реально у любого громадянина соціальні гарантії, надані раніше Конституцією та Законами. Хоча рішення й стосувалося конкретних доплат до пенсій за рахунок Держбюджету.
Мабуть, ніхто із опозиційних політиків та 11 млн. осіб (таке число наводили правозахисники) постраждалих не сумнівався у тому, що Конституційеий Суд, спираючись на вимоги статті 22 Конституції та свої аналогічні рішення, визнає неконституційною брутальну відмову Уряду виконувати раніше надані їм соціальні гарантії.
Зась Вам, панове! При владі союз олігархо-кланової та симбіозною-паразитичної бюрократичної буржуазій, який подібно вампіру ніколи не насититься кров’ю власного народу!
І ось воно, «доленосне» рішення КонституційногоСуду, яке надавало легітимності діям Уряду по скороченню гарантованих Законами та Конституцією соціальних гарантій у вигляді пільг та компенсацій постраждалим людям. А, точніше, легітимізувало дії Уряду по вкроченню віку тисяч, сотень тисяч, мільйонів наших громадян. І не пробудило вказане рішення (нижче наведені витримки із нього) совість чи муки совісті у жодного із суддів Конституційного Суду!
У відповідь на вказане безпрецедентне рішення більше півтори сотні опозиціонерів у Верховній Раді не об’явили, наприклад, БЕЗПРЕЦЕДЕНТНЕ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ БЕЗСТРОКОВЕ СМЕРТЕЛЬНЕ ГОЛОДУВАННЯ НА ЗАХИСТ НАЙСВЯТІШОГО У ДЕРЖАВІ – ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ МІЛЬЙОНІВ СПІВГРОМАДЯН! НЕ ВИСТАВИЛИ ВИМОГУ СКАСУВАННЯ ВКАЗАННОГО РІШЕННЯ ІЗ ПОДАЛЬШОЮ ВІДСТАВКОЮ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ У ПОВНОМУ СКЛАДІ! НЕ ЗАЛИШИЛИ НАМ НІЯКОЇ НАДІЇ ПРОТИСТОЯТИ СВАВІЛЛЮ ВЛАДИ!
«Рішення Конституційного Суду 26 грудня 2011 року, №20-рп/2011.
Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) Закон України „Про Державний бюджет України на 2011 рік“.
…ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА НЕ Є АБСОЛЮТНИМИ (ТА НЕВЖЕ???). Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення (ХТО ПОРАХУВАВ?) шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік…
…Конституційний Суд України вважає, що ОСПОРЮВАНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ НЕ СУПЕРЕЧАТЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ».
Безкарність породжує снігову грудку-кулю «безпредєльних» рішень, які подібні магнітофонній стрічці на розпухаючій бобині. На шляху «безпредєла» влади майже нічого не може постати. «Чорнобильцям» та «афганцям», образно кажучи, «заломали руки». «Діти війни» та учасники Великої Вітчизняної війни… Так то ті, хто на 90% голосував за регіоналів та Януковича. Поплачуть (ті, хто залишиться у живих) та й знов проголосують за них. Тобто, їх взагалі можна не брати до уваги та й продовжувати над ними «соціальні експерименти по виживанню».
Тут необхідно зробити невеличкий далеко не ліричний відступ. Усі вище наведені думки були сформульовані відразу «по гарячим слідам» наприкінці минулого року і у першу декаду нового. У чорнетках автора назбиралося матеріалів приблизно на півтори сотні сторінок. Завершити написане вище необхідно було із посиланням на теорію юриспруденції та досвід Європи за фактом спотворення Конституційним Судом принципів пропорційності та справедливості із точністю до навпаки. Надалі це буде у значно скороченому варіанті. Брак часу не дозволив завершити дослідження на початку року. Для автора було очікуваним, виходячи із вимог Закону про держбюджет 2012, і наступне рішення Конституційного Суду, яке не забарилося з’явитися наприкінці січня. Нижче наведений скорочений варіант його.
«Рішення Конституційного Суду (щодо соцвиплат «чорнобильцям» та інш.) 25 січня 2012 року
…рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги – принципам пропорційності і справедливості…
…суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України…».
На превелике диво вказане рішення вже мало не «локальний характер», якщо можна так його охарактезувати, а «глобальний», бо стосувалося усього українського народу нинішнього та й наступних поколінь. Назавжди віддавало у сучасне рабство цей народ союзу олігархо-кланової та симбіозно-паразитчної бюрократичної буржуазій.
Громом небесним для автора було те, що це рішення розбудило совість у одного із суддів Конституційного Суду. Ось тільки де він був за місяць до того, при прийнятті майже аналогічного рішення? Чи може він замислився над такою ділеммою: «Уряд каже, що грошей усім не достає (ми то у більшості розуміємо, чому не достає і куди вони діваються). Ми, Конституційний Суд, у грудні відправили на дострокове вимирання стариганів: «дітей війни», інвалідів та учасників війни, чорнобильців та інш. «нахлібників», які вже нездатні приносити ніякої користі державі. Туди їм і дорога! А тут!!!!!!.
А ТУТ МИ ЗАМАХУЄМОСЯ ВЗАГАЛІ НА УСІ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ І УСІХ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ ЛЮДЕЙ ПРАЦІ. У ТОМУ ЧИСЛІ І ТІ, ЯКІ БУДУТЬ НАДАВАТИСЯ У МАЙБУТНЬОМУ. ТОБТО, ЗАЛИШАЄМО РЕАЛЬНО БЕЗ ПЕНСІЙ ТА ІНШИХ СОЦГАРАНТІЙ МОЛОДЕ НИНІШНЄ ПОКОЛІННЯ! ТО ХТО Ж НАС У СТАРОСТІ БУДЕ ГОДУВАТИ? І ЧИ НЕ ПІДНІМУТЬ ПРОТИ НАС МІЛЬЙОННІ МАСИ НЕВДОВОЛЕНОЇ МОЛОДІ ПОВСТАННЯ?
У цьому рішенні ми зобов’язуємо суди «під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуватися, зокрема, принципом законності», який нами же і спотворений. Тобто, наполягаємо на тому, що СУДИ НЕ ПОВИННІ ВИКОНУВАТИ СТ. 22 КОНСТИТУЦІЇ ТА БАЗОВІ ЗАКОНИ ПРО СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ, А ПОВИННІ ВИКОНУВАТИ ПІДЗАКОННІ РІШЕННЯ УРЯДУ? Причому, посилаючись на законність із абсолютною точністю до напаки цього конституційного принципу! А чи не є це неправосудним рішенням, за яким теоретично постає кримінальна відповідальність усіх нас, яку вимагав декілька років тому усьому складу свого конституційного суду генеральний прокурор республіки Кигризстан?».
Це автор припускає, що такі думки з’явились у голові судді Конституційного Суду України Шишкіна.
Ось тому, на думку автора, і з’явилась окрема думка судді Конституційного Суду України Шишкіна В. І. на вказане безпрецедентне рішення КС. Нижче вона викладена із скороченнями.
«…Філософія ж Рішення звелася лише до обґрунтування допустимості збалансовувати витрати державного бюджету органами державної влади шляхом зміни порядку і розміру існуючих соціальних виплат та допомоги (фактично зменшувати соціальні гарантії громадян України), не зважаючи на положення статті 22 та інших „соціальних“ статей Конституції України.
Такі кроки органів державної влади обґрунтовано тезою про кризові явища в економіці або фінансові можливості держави, при цьому наведено твердження, що таке корегування соціальних витрат можна здійснювати не лише на підставі законів, а й через підзаконні нормативно-правові акти, зокрема постанови Кабінету Міністрів України…
…Конституційний Суд України дійшов висновку, що… Україна як соціальна держава при здійсненні забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України має виходити з її фінансових можливостей.
По-перше, ТАКИМИ „НОВАЦІЯМИ“ СПОТВОРЕНО КОНЦЕПТУАЛЬНЕ СПРЯМУВАННЯ І СУТЬ ПРИПИСІВ СТАТТІ 3 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ЛЮДИНОЮ ЯК НАЙВИЩОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ, А НЕ НАВПАКИ - ЛЮДИНИ ПЕРЕД ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ.
По-друге, ТАКЕ ТВЕРДЖЕННЯ ПОТРЕБУЄ ЯК МІНІМУМ РОЗКРИТТЯ ТАКОЇ БАГАТОАСПЕКТНОЇ ТЕЗИ ЯК „ФІНАНСОВІ МОЖЛИВОСТІ“ НА МІЖГАЛУЗЕВОМУ НАУКОВОМУ РІВНІ, А НЕ ЛИШЕ ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ, що у свою чергу, обумовлює різноманітність у її трактуванні, у тому числі ПОЗА СФЕРОЮ ПРАВА І ПОВНОВАЖЕННЯМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ.
…Вказаний висновок не ґрунтується на докладному розкритті багатоаспектності понять „пропорційності“ і „справедливості“…
…Наведене судом трактування має схоластичний характер…
…мотивація щодо застосування принципів „пропорційності“ і „справедливості“ із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 не є переконливою, оскільки у ньому також не розкрито суть цих явищ і не наведено аргументації щодо суспільної необхідності їх застосування...
…зовсім не вдалим є посилання в Рішенні і в Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 на те, що зміна механізму реалізації соціально-економічних прав громадян може бути обумовлена необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці держави. Це вже АБСТРАКТНИЙ ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ! ХТО Ж ОЦІНЮВАТИМЕ, НА КОРИСТЬ КОГО І ЯК БУДЕ ВИЗНАЧАТИСЯ СПІВМІРНІСТЬ ТА ПРОПОРЦІЙНІСТЬ?
… справи (з практики Європейського суду з прав людини) ніяк не могли бути використані як належна аргументація для зовсім протилежного погляду Конституційного Суду України на виконання державою своїх зобов’язань перед людиною у соціальній сфері…
… Конституційний Суд України фактично вивів статус Кабінету Міністрів України на рівень законодавчого органу, зобов’язавши суди загальної юрисдикції при розгляді соціальних справ застосовувати безпосередньо положення підзаконних актів, не зважаючи на закон…
…Використання положень таких актів при вирішенні спорів у судах можливе лише у разі, якщо про це безпосередньо зазначено у відповідному законі (тобто, депутати надали у законі право Уряду визначати розмір якихось виплат чи інш. – автор)».
Таким чином, Віктор Іванович Шишкін допоміг автору у роз’ясненні того, чому вказані 2 рішення КС не можуть базуватися на принципах пропорційності та справедливості, які мають зовсім протилежний зміст і тому, врешті-решт, є неправосудними.
До принципів пропорційності та справедливості ми іще повернемося. Надалі аргументи В. Шишкіна слід підсилити наступними. Деякі із наведених нижче аргументів запозичені із різних джерел у різні роки, і їх важко ідентифікувати із конкретним першоджерелом чи, точніше, авторством. Скоріш за все, це переклади думок європейських вчених-правознавців, послатися на яких у автора, на жаль, немає можливості.
«Принцип пропорційності є необхідною складовою Верховенства Права, його необхідною вимогою…
…держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою, тобто у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).
…ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ є неписаним конституційним принципом. Він ПОХОДИТЬ з принципу верховенства права і, у дійсності, З ПРИРОДИ ОСНОВНИХ ПРАВ, оскільки вони відображають загальне право на свободу громадянина від держави, які можуть бути обмежені державними органами тільки у випадку переслідування абсолютно необхідного публічного інтересу...
…можливо застосування принципу пропорційності при визначенні обмежень на право власності (недавнім Законом у нас дозволено вилучати на платній основі власність у воєнний чи надзвичайний стан – автор)…
…втручання і обмеження можуть мати місце лише для відвернення загальної небезпеки чи небезпеки для життя окремих осіб…
…принцип пропорційності означає, що не дозволяється використовувати будь-який засіб для досягнення тієї чи іншої мети: цей засіб повинен бути «необхідним» та «пропорційним»…».
Іще раз повернемось до «обмежень прав людини», які є «припустимими в такому обсязі, в якому вони будуть співмірними з поставленою метою».
Отже, «співмірність обмежень» щонайменше чверті (а теоретично – 99%) населення України у отриманні соціальних пільг, виплат та доплат із «поставленою» Урядом та парламентом метою збалансованості Держбюджету Конституційним Судом взагалі не досліджувалась. Та й не могла дослідитися, бо для цього треба задіяти тисячі фахівців фінансистів, економістів. Та й їх праця може бути зведена нанівець черговою світовою фінансовою кризою, чи навпаки – будівельним бумом у ряді країн, споживаючих вітчизняний метал.
Конституційний Суд прийняв як апріорне, не потребуюче доказів, твердження Уряду про відсутність відповідних коштів у державі, і, відповідно, у Держбюджеті для задоволення потреб відповідних категорій громадян у соціальних пільгах. Воно (прийняття) є свідомою дією, а не помилкою, невіглаством чи наївністю.
А Ви рахували, панове судді, ті кошти, які не дійшли до держбюджету від представників правлячого союзу олігархо-кланової та симбіозною-паразитичної бюрократичної буржуазій? Як, наприклад, ті, про які запитують журналісти у Тігіпка? Мається на увазі підозра у несплаті їм податку із доходу при продажу майже за 1 млрд. доларів банку, який йому належав. Або «подарунок» олігархам у кризу від Тимошенко у вигляді відмови брати у них, бідолашних, збіднілих, деякі види податків та зборів? Це тих грошей, які не дійшли до бюджету, не потрапили на харчування війсьвослужбовців, хворих у лікарнях, діточок у школах та дитсадках, та й тих же ув’язнених чи засуджених у СІЗО і колоніях? Тих саме грошей, із яких взимку 2009-го олігарх купив собі за 2,5 млрд. дол. шахту у Сполучених Штатах? Тільки їх було б достатньо і для «дітей війни», і для «чорнобильців» разом із «афганцями». Іще приклади.
У нафтогазовій галузі це контрабанда нафтопродуктів, «інвестиційні» витрати державних нафтогазових компаній (ті ж «вишки Бойко») і т.ін.
У 2010 році це була «Лівела», за допомогою якої повз бюджет пройшли мільярди грн. і про безсилля в боротьбі з якою рапортував у парламенті колишній Міністр фінансів Федір Ярошенко. У 2011 році (мабуть, і сьогодні) такими можна вважати поставки нафтопродуктів через Феодосійську нафтобазу (тут поки що ніхто ні перед ким не звітував та, ймовірно, уже не буде) без сплати багатомільярдного мита. Чого чекати в передвиборному 2012 році, поки невідомо. А може, цим «каналом» уже стала й рента на видобуток нафти? Порядок очікуваних бюджетних «рентних» втрат, до речі, можна порівняти з показниками чиїхось «неврахованих» доходів 2010—2011 років (наприкінці 2011 року Верховна Рада ухвалила законопроект, у який невідомо як потрапила норма, яка знижує ренту — основний податок в українському нафтовидобутку).
А Ви рахували, панове судді, ті кошти, які будуть вкрадені із держбюджету наближеними до влади структурами, власники яких і є тією симбіозною-паразитичною бюрократичною буржуазією, яка є одночасно чиновництвом? Які вже оприлюднювалися, як вкрадені із статтей бюджету на ЄВРО-2012, київські та запорозькі мости?
Це про неї (буржуазію) розповідає Тетяна Ніколаєнко у статті «Вчителька йоги з Кіпру знову рятує Євро-2012. УП, 22 лютого 2012». Нагадаймо і про майже 30 тис. вантажних вагонів (весь парк залізниці), які безкоштовно опинилися у приватних фірмах, про що розповідає стаття «Всі шляхи ведуть в "Межигір’я". Навіть залізничні». Не забути й про гірничо-збагачувальні комбінати вартістю у приблизно 10 млрд. доларів, які безоплатно знаходяться у користуванні іншого олігарха. Це ті, за які він судиться із державою, щоб вона іще й приплатила йому.
Чому ж це Ви панове, конституційні судді, не виклали у рішенні сальдо зведеного балансу доходів і видатків бюджету? Та так, щоб врахувати законні, конституційні доплати та виплати залишених Вами без життєво важливої копійчини нужденних верств населення (видатки) із тима доходами, які були недоплачені у бюджет або вкрадені із нього?
Ось тому я звинувачую Конституційний Суд у винесенні рішень щодо виконання державою передбачених законами соціальних гарантій великій категорії громадян, які, певен, колись дійсно незалежний суд визнає свідомо неправосудними!
Я звинувачую провладну більшість у Верховній Раді у діях, які мають ознаки, відображені у нижченаведених статтях Римського статуту міжнародного кримінального суду:
«Злочини проти людяності
1. Для цілей цього Статуту "злочин проти людяності" означає будь-яке з наступних діянь, які здійснюються у рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад здійснюється свідомо:
…b) ВИНИЩУВАННЯ…
2. Для цілей пункту 1:
a) "напад на будь-яких цивільних осіб" означає стійку поведінку, пов'язану з багатократним здійсненням діянь, вказаних в пункті 1, проти будь-яких цивільних осіб, що робляться в цілях проведення політики держави або організації, спрямованої на здійснення такого нападу, або в цілях сприяння такій політиці;
b) "ВИНИЩУВАННЯ" ВКЛЮЧАЄ УМИСНЕ СТВОРЕННЯ УМОВ ЖИТТЯ, ЗОКРЕМА ПОЗБАВЛЕННЯ ДОСТУПУ ДО ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ І ЛІКІВ, РОЗРАХОВАНИХ НА ТЕ, ЩОБ ЗНИЩИТИ ЧАСТИНУ НАСЕЛЕННЯ».
Я звинувачую усі опозиційні політичні сили, які вважають себе такими, як парламентські, так і позапарламентські, у потуранні владі у її діях по массовому винищенню людей старшого віку (в основному – непрацездатних) шляхом позбавлення можливості збалансовано харчуватись та лікуватись. Бо інакше не можна ідентифікувати замовчування, непротидію, мовчазну згоду вказаних сил на безпрецедентний наступ влади на конституційні права та свободи.
Я закликаю будь-які політичні сили, будь-які правозахисні організації із розгалуженою мережею організацій по країні створити Національний Реєстр Жертв Режиму. У ньому спробувати відобразити причинно-слідчий зв’язок смерті людей, яких держава позбавила якихось доплат чи пільг, із вказаним. Це щось на кшталт зробленого СБУ щодо Голодомору, яке потрапило у Постанову апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках: «Внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб».
А що надалі? Чекати, коли через 75 років наступні покоління вчинять щось подібне наведеному вище із висновком, схожим на нижченаведений: «за висновком органу досудового слідства вина Сталіна (Джугашвілі) Й.В., Молотова (Скрябіна) В.М., Кагановича Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я. і Хатаєвича М.М. в організації та вчиненні в 1932-1933 роках геноциду проти частини української національної групи підтверджуються фактичними даними»?
Ні. Умовно кажучи, ми віднайшли гіпотезу та диспозицію. Справа за санкцією. Її оригінальне прочитання автор пропонує у другій частині статті.
І насамкінець. Вказані вище обмеження чи зменшення соціальних гарантій держави торкнулися і виплат суддям у відставці. Щодо цього є звернення до КС Верховного Суду. Цікаво, чи перевершить у своєму рішенні по цій справі Конституціний Суд цинізм усі інші цинічні рішення разом узяті?
Віктор Марініч
Немає коментарів:
Дописати коментар