.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 червня 2012 року                               м. Київ                                        П/9991/276/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                               Масло І.В.  

суддів                                                                                                     Зайцева М.П.

                                                                                                               Кочана В.М.

                                                                                                               Кравцова О.В.  

                                                                                                               Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

                 15 травня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Президента України Януковича Віктора Федоровича, Кабінету Міністрів України, Головного Управління Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України  в Центральному районі м. Сімферополя про визнання незаконною та неправомірною бездіяльності, неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії (а.с.5-13).

        З урахуванням того, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року (а.с.1-4) ОСОБА_4 була повернута позовна заява у частині позовних вимог, предметом даного розгляду є позов ОСОБА_4 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про:

-          визнання незаконною бездіяльності Президента України, яка полягає в не гарантуванні додержання Конституції України (статті 22), прав і свобод людини і громадянина шляхом не скасування постанов Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-          зобов'язання Президента України сумлінно виконувати свої обов'язки, практично здійснювати гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина шляхом скасування нормативних актів Кабінету Міністрів України, а саме - постанов Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої позовні вимоги до Президента України позивач обґрунтував тим, що відповідач відповідно до ст. 102 Конституції України є главою держави та гарантом дотримання Конституції України, прав та свобод людини та громадянина, до повноважень Президента України згідно зіст. 106 Конституції України  відноситься, зокрема, скасування актів Кабінету Міністрів України, видання указів та розпоряджень.

Оскільки постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушують статтю 22 Конституції України та є звуженням і обмеженням існуючих прав інвалідів  внаслідок аварії на ЧАЕС на отримання основної та додаткової  пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 230/96-ВР від 6 червня 1996 року, Президент України повинен був їх скасувати.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с.32).  

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями  (а.с.27, 31).  

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_6 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС (категорія 1) (а.с. 15), внаслідок чого став інвалідом 2 групи (а.с.16), а отже має право на пільги, компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 796).

Згідно зі ст. 50 Закону № 796 (у редакції Закону України від 06.06.96 р. № 230/96-ВР) ОСОБА_6 як особа, віднесена до категорії 1 та інвалід II групи, мав право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини четвертої ст. 54 Закону № 796 (у редакції Закону України від 06.06.96 р. № 230/96-ВР) розмір пенсії ОСОБА_6 як для інваліда II групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не міг бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

14 червня 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI , який набрав чинності 19 червня 2011 року (далі - Закон № 3491).

Пунктом сьомим частини першої Закону № 3491 прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнені пунктом четвертим, яким встановлено, що в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку і в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.  

На виконання пункту сьомого Закону № 3491 Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі -постанова № 745) та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - постанова № 1210).

Згідно з пунктом першим постанови № 745 особам, які належать до категорії 1 та є інвалідами II групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796 виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом третім постанови № 745 передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, які є інвалідами II групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче 1090 гривень.

Відповідно до пункту одинадцятого постанови № 1210 мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які є інвалідами II групи, становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом дванадцятим постанови № 1210 у разі коли розмір пенсійної виплати не досягає в інвалідів II групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 255 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Пунктом тринадцятим постанови № 1210 передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796 виплачується особам, які належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 40 відсотків до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На думку позивача, постанови № 745 та № 1210 порушують його права, свободи та інтереси, оскільки звужують і обмежують існуючі права інвалідів, в зв'язку з чим просить зобов'язати Президента України їх скасувати.  

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом шостим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; а пунктом восьмим встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.  

Позивач у своєму позові ставить питання про зобов'язання Президента України скасувати постанови № 745 та № 1210 повністю.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що постанови № 745 та № 1210 стосуються не тільки позивача як особи, що відноситься до категорії 1 та є інвалідом II групи, а регулюють виплати інвалідам I та III груп, дітям-інвалідам, тим особам, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, належать до 2, 3, 4 категорії, сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплати пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а постанова № 1210 -ще й виплати дітям війни.

У зв'язку з цим є безпідставними позовні вимоги про зобов'язання відповідача скасувати ті пункти постанов, які надають права іншим особам отримувати відповідні виплати, до статусу яких він не відноситься.

       За таких умов суд не може зобов'язати відповідача скасувати постанови за позовом ОСОБА_4, оскільки вони стосуються необмеженого кола осіб, та у зв'язку з відсутністю  порушеного права позивача з боку Президента України в цій частині.

Вважаючи бездіяльність Президента України незаконною, ОСОБА_4 зазначає, що ця бездіяльність полягає у не скасуванні постанов № 745 та № 1210, та просить зобов'язати відповідача скасувати їх.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

       Під бездіяльністю слід розуміти певну форму поведінки особи, пов'язану з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

        Пунктом восьмим постанови № 745 передбачено, що вона діє до 1 січня 2012 року, тобто на момент розгляду справи у суді вона втратила свою чинність, що взагалі виключає можливість її скасування будь-яким суб'єктом владних повноважень.  

         Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційні повноваження Президента встановлені статтею 106 Конституції України, згідно з пунктом шістнадцятим частини першої якої Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Виходячи зі змісту вказаного положення, Президент України скасовує постанови Кабінету Міністрів України у випадку їх невідповідності Конституції та законам України.

Колегія суддів зазначає, що Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції відповідно до положень статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України не уповноважений перевіряти законність постанов Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 встановлено, що Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України… надання права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З урахуванням того, що Президент України не мав підстав для скасування постанов № 745 та № 1210, а отже не ухилявся від здійснення наданих йому повноважень як гарант Конституції України, тобто не допускав при цьому будь-якої бездіяльності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до Президента України Януковича Віктора Федоровича про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                В задоволенні позову ОСОБА_4 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                              Масло І.В.  

Судді:                                                                                                     Зайцев М.П.

                                                                                                               Кочан В.М.

                                                                                                               Кравцов О.В.  

                                                                                                               Черпак Ю.К.