Про відмову у відкритті виконавчого провадження

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4469/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Липової К.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 № 82/06-06),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 10.04.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 32940282, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:         

11 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Вороної М.В., в якому позивач просив визнати незаконною і скасувати постанову відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10.04.2012; зобов'язати відповідача прийняти виконавчий лист до виконання і відкрити виконавче провадження. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

          Позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа. Але згідно з оскарженою постановою державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на нібито пропущені строки на звернення до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду. Фактично цю постанову позивач отримав 08.06.2012 при безпосередньому зверненні до виконавчої служби.

          Позивач уважає, що строк звернення з заявою про примусове виконання судового рішення ним не було пропущено з огляду на наступне. Рішення суду виконувалося УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області, який є боржником за виконавчим листом, у добровільному порядку до листопада 2011 року, а з листопада 2011 року боржник відмовляється виконувати рішення суду у зв'язку з відсутністю належних коштів. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривався та має рахуватися заново з дати відмови боржника виконувати судове рішення добровільно, тобто, з листопада 2011 року. Позивач звернувся до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дати відмови боржника добровільно виконувати судове рішення. Таким чином, постанова відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження підлягає скасуванню як незаконна.

Ухвалою суду від 18.06.2012 здійснено заміну неналежного відповідача у справі - державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Вороної М.В. на належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

          У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

          Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

          Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2008 року по справі № 2а-9178/2008 позов ОСОБА_1 було задоволено частково: зобов'язано УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, з 01.08.2007 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008.

За нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зі змінами, внесеними Законом України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік. На виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 06.07.2011 № 745, якою врегульовано окремі питання стосовно захисту соціальних прав громадян, у тому числі тих осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах наявного фінансового ресурсу і встановлено, що основний розмір пенсії для інвалідів Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році по другій групі не може бути нижчим за 1090 грн., додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлена в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VIІ «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857-VI з наступними змінами.

За таких обставин третя особа вважає, що постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2008 у справі № 2а-9178/08 виконано в повному обсязі. Тому третя особа просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 23.02.2009 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а-9178/08 про зобов'язання УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 01.08.2007 до 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008. Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

10.04.2012 позивач звернувся до ВДВС у Станично-Луганському районі Луганської області з заявою про примусове виконання виконавчого листа. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 10.04.2012 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 32940282 (арк. справи 10). У постанові державний виконавець посилається, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів  (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб  та  в  межах повноважень,  визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами,  виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Статтею 17 Закону № 606 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частинами другою та третьою Закону № 606 передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 21 Закону № 606 в редакції, що діяла до 08.03.2011, строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів складав 3 роки.

Згідно з частинами першою та другою статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.  

Відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження уу випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

          Суд вважає постанову відповідача від 10.04.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 32940282 протиправною й такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 23 Закону № 606 строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються частковим виконанням рішення боржником.

Судом установлено, що судове рішення в адміністративній справі № 2а-9178/08 добровільно виконувалося УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області до листопада 2011 року, що підтверджується довідкою УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 06.04.2012 № 554 (арк. справи 12) та розпорядженнями (арк. справи 22-27).

Починаючи з листопада 2011 року позивачу припинено виплату пенсії за рішенням суду та виплачується пенсія відповідно до Положення Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Суд зауважує, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2008 у справі № 2а-9178/08 не визначено кінцеву дату виплати позивачеві пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, припинивши виплату пенсії згідно рішення суду в листопаді 2011 року, боржник лише частково виконав судове рішення. Постанова суду у справі № 2а-9178/08 на цей час є чинною.

За таких обставин, у зв'язку з частковим виконанням судового рішення боржником у добровільному порядку строки для пред'явлення виконавчого документа до виконання було перервано у відповідності до статті 23 Закону № 606.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 606 після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Аналогічні положення містила і стаття 22 Закону № 606 в редакції, що діяла до 08.03.2011.

Згідно з матеріалами справи позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа 10.04.2012. Таким чином, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання позивачем пропущено не було.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача в постанові від 10.04.2012 на пункт восьмий частини першої статті 26 Закону № 606 (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження), оскільки таких обставин у судовому засіданні не було встановлено.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист до виконання і відкрити виконавче провадження, суд не знаходить підстав для їх задоволення.

Скасування у судовому порядку постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом № 606 відкрити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом, та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду. Тому суд не знаходить підстав для вжиття додаткових заходів щодо поновлення порушених прав позивача та зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист та відкрити виконавче провадження, адже обов'язок вчинення виконавчих дій зумовлено Законом України «Про виконавче провадження».

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач у встановленому законом порядку звільнений від їх сплати, а стягнення їх у даному випадку Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 71, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 10.04.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження № 32940282, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

    

          Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 10.04.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 32940282.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 25 червня 2012 року.

  

           СуддяІ.О. Свергун