.

До ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Особа, яка подає заперечення на касаційну скаргу, 

 позивач по справі № 2 а - 910/2010 р.: 

--------------------------------------, інвалід війни ІІ групи,
учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії,
вул. ------------------------------, м. Сімферополь, АР Крим
поштовий індекс 95000, телефон : 0 000 00 00 00

Юридична особа, яка подала касаційну скаргу, 

 відповідач по справі № 2 а - 910/2010 р.:

Головне Управління Пенсійного Фонду України в АРК,
м. Сімферополь, вулиця Долгоруковська, будинок 3,
поштовий індекс 95000, телефон - факс 0652 24 86 03
Е – mail: delo@pf.crimea.ua, Код ЄДРПОУ 19003828

Заперечення

на касаційну скаргу ГУ ПФУ в АРК на Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АРК від

15.04.2010 р. по справі № 2 а - 910/2010 р. та ухвалу Апеляційного суду АРК від 27.04.2011 р. по справі № 22 - а - 0190/1208/11 про визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії.

Я, ---------------------------------------------------, учасник ЛНА на ЧАЕС категорії 1 від сплати судового збору звільнений у відповідності до норм п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674 - VI від 08. 07. 2011 р., як особа, що має статус учасника ЛНА на ЧАЕС категорії I, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного посвідчення.

У відповідності до норм статей 49, 51 та 216 КАС України, як позивач по справі № 2 а - 910/2010 р. подаю ці заперечення на касаційну скаргу ГУ ПФУ в АРК, відповідача по справі № 2 а - 910/2010 р.

Номер адміністративної справи в суді касаційної інстанції зазначити не можу, бо на дату подання цих заперечень він мені не відомий.

Рішенням по справі № 2 а - 910/2010 р. Київського районного суду м. Сімферополя від 15.04. 2010 р. мій позов до ГУ ПФУ в АРК про визнання його дій неправомірними та зобов’язання до певних дій задоволено частково, а саме:

Зобов’язано ГУ ПФУ в АРК виплатити -------------------------------------------- недоотриману пенсію за період з 01. 07. 2009 р. по 01. 04. 2010 р. у встановленому судом розмірі. В іншій частині позову – відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 27. 04. 2011 р. апеляційні скарги ГУ ПФУ в АРК та мою відхилено а Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 15.04.2010 р. залишено без змін.

Відповідач не згоден з прийнятими у справі судовим рішеннями, щодо часткового задоволення мого позову, у касаційній скарзі, просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 15.04. 2010 р. та ухвалу Апеляційного суду АРК від 27.04.2011 р. та прйняття нової постанови, якою у задоволенні моїх вимог відмовити в повному обсязі, бо вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права.

За нормами ст. 229 КАС України підставами для скасування судуових рішень і ухвалення нового судового рішення є: порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення за умов, якщо обставини справи встановлені повно і правильно.

Таке прохання дає можливість дійти висновку, що відповідач визнає факт повного і правильного встановлення обставин справи судами обох інстанцій. Тоді незрозумілим є натяк на неповне з'ясування судами обох інстанцій обставин, що мають значення для справи, нібито ними щось не враховане. За таких обставин відповідач мав просити іншого.

На обґрунтування своєї скарги відповідач посилаючись на норму ч. 3 ст. 28 ЗУ № 1058 - IV щодо мінімального розміру пенсії за віком – вважає, що ця норма незастосовна для пенсій призначених за нормами інших Законів окрім ЗУ № 1058 - IV.

Відповідач зазначає, що я не реалізував право на отримання пенсії призначеної за нормами ЗУ № 796 – ХІІ у територіальному Управлінні ПФ України за місцем проживання бо, на його думку, я туди не звертався. Але цим твердженням відповідач вводить Суд в оману, бо воно не відповідає дійсності, про що свідчать матеріали справи. Відповідач наводить ряд інших положень різних нормативних актів, якими він зобов’язаний керуватись, що на мій погляд, не підтверджує факту порушення судами обох інстанцій норм матеріального права при прийнятті ними рішень по наведеній справі. Вважаю, що «аргументи» наведені відповідачем на обґрунтування своєї скарги не є підставами для скасування попередніх рішень судів та прйняття нового рішення, яким у задоволенні моїх вимог відмовити в повному обсязі. Вважаю неприпустимим зазначення відповідачем, у тексті скарги факту того, що на момент прйняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій я вже був отримувачем однієї державної пенсії та дозволяє собі називати мене при цьому не моїм прізвищем (Томах I. М.) З зазначених причин вважаю аргументацію скарги - нікчемною.

Моя пенсія складається з кількох складових. Нарахування та виплату складових, що виплачуються мені як інваліду війни я не оскаржував, але оскаржував відмову відповідача призначити основну та додаткову пенсії у розмірах відповідних нормам статей 50 та ч. 4 ст. 54 ЗУ № 796 – ХІІ, бо про таке моє право зазначено в статтях 11 та 24 ЗУ 2262 – XIІ. За нормами цього Закону мені свого часу і призначалася пенсія, але без урахування норм статей 50 та ч. 4 ст. 54 ЗУ № 796 – ХІІ. Прекрасно розумію, що маю право на вибір різних видів пенсії та лише на одну із них і ніколи не вимагав нарахування двох пенсій одночасно, як це намагається представити ГУ ПФУ в АРК. В статтях 11 та 24 ЗУ 2262 – XIІ не йдеться про обов’язковість переходу до територіального за місцем проживання УПФУ за для отримання пенсії призначеної за нормами ЗУ № 796 – ХІІ.

Судові рішення обох інстанцій прийняті такі а не інакші, саме тому що ними правильно визначено характер спірних правовідносин, та встановлено обставини справи на основі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, їх рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального законів. На мій погляд підстав для задоволення прохання ГУ ПФУ в АРК - скасування Постанови Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 15.04.2010 р. по справі № 2 а – 910/2010 р. та ухвали Апеляційного суду АРК від 27.04.2011 р. та прйняття ВИЩИМ АДМІНІСТРАТИВНИМ СУДОУМ УКРАЇНИ нової постанови, якою у задоволенні моїх вимог відмовити повністю у їх скарзі не наведено та й не існує.

На жаль ці рішення не вирішили наявного між сторонами публічно – правового спору бо зазначають кінцеву дату періоду за який необхідно сплатити недоотриману мною пенсію. Саме тому я звертався до суду апеляційної інстанції, але безрезультатно. В касаційному порядку я не оскаржував цих рішень, бо в решті погодився з рішеннями судів обох інстанцій, але звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя з новим позовом про зобов’язання ГУ ПФ України АР Крим поновити виплату позивачу основної та додаткової пенсії у розмірах відповідних нормам ст. 50, ч. 4 ст. 54 ЗУ № 796 – ХІІ з 01.04. 2010 р. за винятком отриманих сум за час до дати поновлення виплати пенсії у належних розмірах.

На підставі викладеного та у відповідності із нормами статей 19, 22, 46, 55, 152 Конституції України, 49, 50, 54, 67, 71 ЗУ № 796 – ХІІ, 11, 24 ЗУ 2262 – XIІ, керуючись ст., ст. 9, 211, 223 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України прошу:

Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в АРК на Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 15.04.2010 р. по справі № 2 а - 910/2010 р. та ухвалу Апеляційного суду АРК від 27.04.2011 р. по справі № 22 - а - 0190/1208/11. - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 15.04.2010 р. по справі № 2 а - 910/2010 р. та ухвалу Апеляційного суду АРК від 27.04.2011 р. по справі № 22 - а - 0190/1208/11. - залишити без змін.

« » _______________ 2011 г. _________________________________ / Прізвище І. П. /