Душею Леся Герас уже була на Євромайдані, та доїхати до Києва, на жаль, не судилося. Як ми повідомляли, 29 листопада, о 3.20, поблизу села Уланів Хмільницького району Вінницької області громадська діячка з Чорткова потрапила у смертельну аварію. До столиці їхала бусом разом із однодумцями з райцентру. Лікарі швидкої на місці трагедії ще нарахували у пані Лесі 13 ударів серця і вона відійшла у вічність…
Як повідомила «Новій Тернопільській газеті» начальник сектора зв’язків з громадськістю міліції у Вінницькій області Анна Олійник, із КамАЗа, що рухався назустріч мікроавтобусу «Мерседес-Віто», несподівано злетіли тент і залізна труба та пробили лобове скло буса. Удар був надзвичайно сильним, адже труба сягала трьох метрів (діаметр — 40 мм). Вона зачепила водія і смертельно травмувала 63-річну Лесю Герас. Водій КамАЗа відразу й не побачив, що накоїв, його вже дорогою до Хмільника наздогнали працівники ДАІ і повідомили про страшне. 30-річний водій КамАЗа мешкає на Житомирщині. Він перевозив зерно на елеватор у Хмільник. За попередніми даними, погано закріпив брезент, тому труба зірвалась. Якщо суд доведе його вину, то йому загрожує від 3 до 8 років в’язниці.
Донька пані Лесі Вікторія зі сльозами згадує про той фатальний ранок. До неї зателефонували з маминого телефону, правди не стали приховувати: «Ваша мама загинула…».
— Нам важко і боляче, єдине, що тримає — мама загинула за праведну справу, — каже Вікторія. — Мабуть, так мало статися… Мама збиралася у дорогу, а у мене було дивне відчуття неспокою. «Не їдьте, ви втомлені — дві ночі не спали, бо були на майдані, тиск 210/110, до того ж передавали штормове попередження…» — вмовляла, але мама навіть слухати не хотіла, вона завжди і всюди була першою. «Не можу сидіти вдома, коли вирішується доля країни! Уже назбиралося людей на два буси, а мене вибрали за старшу. Їду заради вас, дітей та онуків, на Майдані вирішується ваше майбутнє!» — такими словами прощалася зі мною.
Коли почалися мітинги на підтримку євроінтеграції України, Леся Герас вийшла першою на чортківський Майдан — пояснювала людям важливість цього політичного кроку, підтримувала духовно. Її навіть запросили місцеві депутати на сесію міської ради. Ще остаточно не було відомо, чи президент підпише Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, та пані Леся вже їхала до Києва. Небайдужі мешканці Чорткова зібрали для київського Євромайдану 5 тисяч гривень і передали через свою активістку.
— Не можна втрачати час, — міркувала мама. — Напередодні ми дивилися в інтернеті відео, як до столиці не пускали автобуси зі Львова. «А якщо вас зупинять?» — хвилювалася я, — розповідає Вікторія. — «Я телефонувала до народних депутатів і радилася з ними, тож усе буде гаразд», — заспокоювала. Наша мама зналася з багатьма політиками, з Днем народження її вітали і Кайда, і Тягнибок, і Ляшко, й активісти зі Східної України.…
У фатальному бусі мав їхати і побратим пані Лесі Володимир Чепига. Перед від’їздом громадська діячка просила його: «Моліться за нас!».
— Мені не вийшло поїхати з ними, мав приєднатися за день-другий, а тут таке нещастя… — зітхає пан Володимир. — Досі не можу повірити, що Лесі вже нема серед нас… Без неї опустів Майдан і, зрештою, увесь Чортків, адже без її участі не відбувалася жодна громадська акція у районі, особливо вона відстоювала питання чорнобильців. Коли у 2011-ому році чорнобильцям, а Чортків належить до зони, що зазнала значного ураження радіацією, уряд «урізав» надбавку до пенсії, то Леся виступила на захист людей. Ми тоді разом їздили до Києва, пікетували будівлі уряду, виступали на центральних телеканалах, нас теж розганяли і труїли газом… Але Леся не боялася, бо вважала цю справу своїм обов’язком перед людьми. Її поважали за чесність, справедливість і жертовність.
Пані Леся належала до церкви адвентистів сьомого дня, котра стоїть осторонь політики, але жінка не могла бути пасивним спостерігачем беззаконня і несправедливості у державі.
— Леся обурювалася, коли бачила у телепередачі «Світське життя», як розкошують 20-30 людей в Україні: «Олігархи вихваляються дорогими автівками, яхтами, будинками, а людям тих 900 гривень пенсії «урізають». Таке не можна терпіти! – згадує пан Володимир. – Леся жила і померла за ідею, за простих українців!
Джерело: Новіа Тернопільська газета
Немає коментарів:
Дописати коментар