Трудова міграція - процес загальносвітовий, однак в Україні він набув майже національного масштабу, адже щороку за кордоном працевлаштовуються багато українців.
Насправді, точної цифри не знає ніхто. За даними Світового банку це понад 6,5 млн. осіб. Міжнародна організація з міграції (МОМ) наводить іншу цифру - близько 4,5 млн. осіб. Згідно з дослідженням МОМ, найбільше наших трудових мігрантів працюють в Росії – понад 2 млн. осіб, близько 500 тис. - в Італії, до 450 тис. – у Польщі. Ще 250 тис. осіб трудяться в Іспанії, до 150 тис. - у Чехії, по 75 тис. - у Португалії і Греції, близько 70 тис. - у Великобританії. Як бачите, цифри вражають. Окрім того, є ще й прикордонна міграція,регламентована відповідною угодою між двома державами: це коли люди, які мешкають у прикордонних населених пунктах, їздять на роботу до сусідньої країни, щодня повертаючись додому.
На жаль, більшість із заробітчандумають переважно про сьогоднішні заробітки і рідко хтось замислюється, як забезпечити собі достойну старість. Тому обов'язок Пенсійного фонду - привернути увагу наших трудових мігрантів до питання пенсійного забезпечення, особливо тепер, коли в українському пенсійному законодавстві відбулися зміни. З 1 жовтня 2011 рокузбільшено мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії. Якщо до набуття чинності Закону України «Прозаходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» достатньо було відпрацювати п'ять років і людина вже набувала право на пенсію, то тепер для цього треба мати щонайменше 15 років страхового стажу. Ще одна проблема:часто заробітчани працюють у важких умовах, тож нерідко трапляються випадки каліцтв чи хронічних захворювань. Людина навіть може стати інвалідом або й гірше того.., Відтак постає питання соціального захисту не тільки власне заробітчанина, але й - у разі його загибелі - родини, яка залишилася вУкраїні. Якби заробітчанин мав страховий стаж, зароблений в Україні, його сім'я могла б набути право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Але знову ж таки; якщо до жовтня 2011 року цей стаж становив від двох до п'яти років, то сьогодні, залежно від вікової категорії, його збільшено до 14. Часто рідні заробітчан пенсії із втрати годувальника, на жаль, не мають, бо їхній годувальник не набув необхідного страхового стажу... У цьому разі можна розраховувати лише на певну соціальну допомогу від держави.
Трудові мігранти мають можливість із січня 2004 року, відколи в Україні почала діяти страхова система пенсійногозабезпечення «купити» стаж. Тобто трудовий мігрант може не лише наперед укласти угоду щодо добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування терміном щонайменше на рік, а й за попередні періоди. Для цього треба прийти до Державної Податкової інспекції в районі, якій із жовтня минулого року передано функції адміністрування єдиного внеску, із копіями довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, документа, що посвідчує особу, і написати заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за затвердженою формою.
Загальновідомо, що соціальний захист трудовим мігрантам, зокрема й щодо пенсійного забезпечення, гарантують укладені між країнами угоди про соціальне забезпечення.
На даний час Україна уже має підписані угоди про соціальне забезпечення з Чехією, Словаччиною, Португалією, Королівством Іспанія, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Польщею та Ізраїлем. Але, звісно йдеться лише про легально-працевлаштованих людей, тоді громадяни мають право не тільки сумувати зароблений стаж роботи, а й можливість отримувати постійне забезпечення від держав. Кожна угода має свої особливості.
Багато українців працює в Італії, Греції, Великобританії, Канаді, США, Німеччині, однак з даними країнами угод про пенсійне забезпечення, на жаль, немає.
Будь-яку інформацію стосовно пенсійного забезпечення за міжнародними угодами, громадяни можуть отримати в управлінні Пенсійного фонду України в районі.
Насправді, точної цифри не знає ніхто. За даними Світового банку це понад 6,5 млн. осіб. Міжнародна організація з міграції (МОМ) наводить іншу цифру - близько 4,5 млн. осіб. Згідно з дослідженням МОМ, найбільше наших трудових мігрантів працюють в Росії – понад 2 млн. осіб, близько 500 тис. - в Італії, до 450 тис. – у Польщі. Ще 250 тис. осіб трудяться в Іспанії, до 150 тис. - у Чехії, по 75 тис. - у Португалії і Греції, близько 70 тис. - у Великобританії. Як бачите, цифри вражають. Окрім того, є ще й прикордонна міграція,регламентована відповідною угодою між двома державами: це коли люди, які мешкають у прикордонних населених пунктах, їздять на роботу до сусідньої країни, щодня повертаючись додому.
На жаль, більшість із заробітчандумають переважно про сьогоднішні заробітки і рідко хтось замислюється, як забезпечити собі достойну старість. Тому обов'язок Пенсійного фонду - привернути увагу наших трудових мігрантів до питання пенсійного забезпечення, особливо тепер, коли в українському пенсійному законодавстві відбулися зміни. З 1 жовтня 2011 рокузбільшено мінімальний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії. Якщо до набуття чинності Закону України «Прозаходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» достатньо було відпрацювати п'ять років і людина вже набувала право на пенсію, то тепер для цього треба мати щонайменше 15 років страхового стажу. Ще одна проблема:часто заробітчани працюють у важких умовах, тож нерідко трапляються випадки каліцтв чи хронічних захворювань. Людина навіть може стати інвалідом або й гірше того.., Відтак постає питання соціального захисту не тільки власне заробітчанина, але й - у разі його загибелі - родини, яка залишилася вУкраїні. Якби заробітчанин мав страховий стаж, зароблений в Україні, його сім'я могла б набути право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Але знову ж таки; якщо до жовтня 2011 року цей стаж становив від двох до п'яти років, то сьогодні, залежно від вікової категорії, його збільшено до 14. Часто рідні заробітчан пенсії із втрати годувальника, на жаль, не мають, бо їхній годувальник не набув необхідного страхового стажу... У цьому разі можна розраховувати лише на певну соціальну допомогу від держави.
Трудові мігранти мають можливість із січня 2004 року, відколи в Україні почала діяти страхова система пенсійногозабезпечення «купити» стаж. Тобто трудовий мігрант може не лише наперед укласти угоду щодо добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування терміном щонайменше на рік, а й за попередні періоди. Для цього треба прийти до Державної Податкової інспекції в районі, якій із жовтня минулого року передано функції адміністрування єдиного внеску, із копіями довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, документа, що посвідчує особу, і написати заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за затвердженою формою.
Загальновідомо, що соціальний захист трудовим мігрантам, зокрема й щодо пенсійного забезпечення, гарантують укладені між країнами угоди про соціальне забезпечення.
На даний час Україна уже має підписані угоди про соціальне забезпечення з Чехією, Словаччиною, Португалією, Королівством Іспанія, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Польщею та Ізраїлем. Але, звісно йдеться лише про легально-працевлаштованих людей, тоді громадяни мають право не тільки сумувати зароблений стаж роботи, а й можливість отримувати постійне забезпечення від держав. Кожна угода має свої особливості.
Багато українців працює в Італії, Греції, Великобританії, Канаді, США, Німеччині, однак з даними країнами угод про пенсійне забезпечення, на жаль, немає.
Будь-яку інформацію стосовно пенсійного забезпечення за міжнародними угодами, громадяни можуть отримати в управлінні Пенсійного фонду України в районі.
Немає коментарів:
Дописати коментар