Війни у нас точно ніхто не хоче, хоча її всіляко розпалюють і намагаються мотивувати північні сусіди. І робиться це не тільки вустами політиків і військових, але і журналістів.
Інформаційна війна проти України тривала роками. Російська ідеологічна машина проїхалася мізками людей так, що мільйони повірили у кривавих бандерівців, які на Майдані живцем їдять російськомовних. Цей очевидний розрив між дійсністю та її екранною версією на російських телеканалах досі дратує мільйони українців. Наприклад, радіоведучого Дмитра Чекалкіна зухвала брехня російських медіа про події в Україні спочатку обурювала, а згодом про потоки дезінформації він почав жартувати у своєму фірмовому стилі. Назвати російських екранних персонажів журналістами у Чекалкіна язик не повертається. Каже, геть не дотримуються стандартів і навіть більше – в ефірі головних каналів брешуть не соромлячись, маніпулюють суспільною думкою.
Головний пропагандист федерації – ведучий інформаційної програми на державному каналі та керівник найпотужнішого інформаційного агентства Росії – Дмитро Кисельов. Його передачі – це дивовижне поєднання напівправди і домислів про Україну, багато Путіна і Януковича, який хотів країні добра, але виявився слабаком. Насправді пан Кисельов суперечить сам собі. Не всі пам’ятають, але ще 10 років тому він працював у Києві на каналі ICTV і навіть зробив фільм-панегірик про Україну, в якому розповів, що на найстарішому незалежному телеканалі України він без перешкод веде аналітичну програму російською мовою і навіть очолює новинну редакцію, в той час як «Росія лякає своєю жорстокістю і кров’ю, яка досі там ллється».
Сьогодні, з висоти свого статусу і з близької відстані до Кремля, про жорстокість Росії ведучий більше не згадує, та й про європейські цінності забув.
- Велика частина ось цих коментаторів федеральних каналів – це колишні демократичні оглядачі, Вони, здається, так каються за своє минуле, - пояснює ведучий російського телеканалу «Дождь» Павло Лобков. - Чим більше людина свого часу пропагувала цінності свободи прав людини, тим більше її в інший бік зараз відкидає. Ну, еффект маятника.
Чому раптом маятник хитнувся у протилежний бік, Дмитро Кисельов так і не пояснив. Від зустрічі з журналістами програми «Дістало!» телебос ввічливо відмовився.
Така ідилія та великодержавний пафос ідеально лягають на добре підготовлені громадські настрої в Росії. Відбувається ефект єднання, коли, здається, вся країна говорить, як у телевізорі. Тому немає нічого дивного, що російським пропагандистам всього лише треба вміло розвивати такий хід думок.
Інформаційна війна проти України тривала роками. Російська ідеологічна машина проїхалася мізками людей так, що мільйони повірили у кривавих бандерівців, які на Майдані живцем їдять російськомовних. Цей очевидний розрив між дійсністю та її екранною версією на російських телеканалах досі дратує мільйони українців. Наприклад, радіоведучого Дмитра Чекалкіна зухвала брехня російських медіа про події в Україні спочатку обурювала, а згодом про потоки дезінформації він почав жартувати у своєму фірмовому стилі. Назвати російських екранних персонажів журналістами у Чекалкіна язик не повертається. Каже, геть не дотримуються стандартів і навіть більше – в ефірі головних каналів брешуть не соромлячись, маніпулюють суспільною думкою.
Головний пропагандист федерації – ведучий інформаційної програми на державному каналі та керівник найпотужнішого інформаційного агентства Росії – Дмитро Кисельов. Його передачі – це дивовижне поєднання напівправди і домислів про Україну, багато Путіна і Януковича, який хотів країні добра, але виявився слабаком. Насправді пан Кисельов суперечить сам собі. Не всі пам’ятають, але ще 10 років тому він працював у Києві на каналі ICTV і навіть зробив фільм-панегірик про Україну, в якому розповів, що на найстарішому незалежному телеканалі України він без перешкод веде аналітичну програму російською мовою і навіть очолює новинну редакцію, в той час як «Росія лякає своєю жорстокістю і кров’ю, яка досі там ллється».
Сьогодні, з висоти свого статусу і з близької відстані до Кремля, про жорстокість Росії ведучий більше не згадує, та й про європейські цінності забув.
- Велика частина ось цих коментаторів федеральних каналів – це колишні демократичні оглядачі, Вони, здається, так каються за своє минуле, - пояснює ведучий російського телеканалу «Дождь» Павло Лобков. - Чим більше людина свого часу пропагувала цінності свободи прав людини, тим більше її в інший бік зараз відкидає. Ну, еффект маятника.
Чому раптом маятник хитнувся у протилежний бік, Дмитро Кисельов так і не пояснив. Від зустрічі з журналістами програми «Дістало!» телебос ввічливо відмовився.
Така ідилія та великодержавний пафос ідеально лягають на добре підготовлені громадські настрої в Росії. Відбувається ефект єднання, коли, здається, вся країна говорить, як у телевізорі. Тому немає нічого дивного, що російським пропагандистам всього лише треба вміло розвивати такий хід думок.
В усій цій історії інформаційних війн російський політолог Дмитро Орєшкін вбачає політичний слід. А саме - президента Путіна. Адже той, тільки-но почавши кар’єру в Москві, узявся за інформаційний простір.
- Він потроху почав підтягувати контроль за засобами масової інформації та забезпечив цей контроль, купивши його, - пояснює Орєшкін. – Люди, які у нас працюють в пропаганді, заробляють дуже багато. Не багато, а дуже багато, навіть може бути більше ніж на заході. Великий пропагандист заробляє мільйони доларів на рік.
У свою чергу Дмитро Чекалкін не втрачає оптимізму. Його рецепт: не зациклюватися на тому, чого не в силах змінити. Тож на образи російських пропагандистів відповідає гумором. До речі, непоганий рецепт. Юрій Мамон, «Дістало!»
Джерело: fakty.ictv.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар