Головуючий у 1 інстанції - Чернік А.П.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2014 року приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 31 березня 2014 року по справі № 417/26/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач 19 березня 2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, в якому просив визнати дії УПФУ, щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконними, зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від розміру мінімальної пенсії за віком, за шкоду заподіяну здоров'ю, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність як інваліду ІІ групи відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 13.08.2013 року.
Постановою Марківського районного суду Луганської області від 31 березня 2014 року позовні вимоги позивача задоволені частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести з 13.08.2013 року перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії по 2 групі інвалідності та додаткової пенсії, встановивши їх відповідно в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз. 4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 с від 23.02.2012 року та серії НОМЕР_2 від 14.08.2013 року, інвалідність встановлена вперше МСЕК 13.08.2014 року (а. с. 11,12, 14).
11 вересня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області листом від 07.10.2013 року повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 16).
Постановою Марківського районного суду Луганської області від 05.02.2014 року визнано неправомірними дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії від 11.09.2013 року з прийняттям відповідного рішення (а.с. 17-18).
На виконання вищевказаної постанови відповідачем прийнято рішення від 19.02.2014 року № 408/02-38 про відмову в перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що обчислення пенсії по 2 групі інвалідності проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 19).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач, відмовляючи в перерахунку пенсії, посилався на норми Постанови КМ України № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, відповідно до ст.2 вказаної постанови, Пенсійний фонд України забезпечує здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Відповідно до ст.7 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Згідно ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством,
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вищевказані норми законодавства України, оскільки позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 15).
Крім того, згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управлінням Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області по даній справі не доведено правомірність відмови в перерахунку пенсії.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 20 березня 2014 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 183-2, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 31 березня 2014 року по справі № 417/26/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Марківського районного суду Луганської області від 31 березня 2014 року по справі № 417/26/14 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М. Міронова
А.А. Блохін
Немає коментарів:
Дописати коментар