-->

06.05.17

У Чорнобилі природа заліковує рани

Кажуть, тут завжди мертва тиша. Кажуть, тут зупинився час. Кажуть, що нога людини сюди не зможе ступити ще зо дві тисячі років. Але є такі, хто наперекір долі чи то з бажання позмагатися з нею разом із перелітними птахами повертаються з чужини, щоб оселитися на випаленій радіацією землі. Сюди тягне різноманітних екстремалів, переважно молодих людей, фанатів комп’ютерних ігор, які хочуть, крім віртуальних зображень, пройтися закинутими шляхами, відчути себе сталкерами

Попри те, що сьогодні сама згадка про Чорнобиль лякає більшість людей, життя тут триває: лісами сновигають дикі звірі, у водоймах плавають гігантські соми, що через свої розміри вже отримали назви «радіаційних», місцеві мешканці-«самосели» вирощують грядки, іноді захоплюючи сусідські ділянки, і навіть святкують весілля. А підприємливі спритники умудряються на тому заробляти гроші, пропонуючи так звані чорнобильські тури.

Коштують вони від кількасот гривень до кількасот доларів. З одного такого повернувся і мій знайомий. Хлопець повірив запевненням організаторів, що маршрут прокладено безпечними шляхами, де доза опромінення в кілька разів менша, ніж при перельоті на авіалайнері, та вдвічі менша від рентгену. Головне — не затримуватися тут більш ніж на п’ять днів.

Як виявляється, тури в Чорнобиль досить популярні — щороку його відвідують тисячі людей із понад 60 країн світу. Американський фотограф Філіп Гроссман загалом прожив у зоні кілька місяців, зняв майже 60 годин відео і понад 20 тисяч унікальних фотографій, які представив у штаб-квартирі ООН, організувавши величезну виставку, присвячену найбільшій техногенній катастрофі сучасності. Закохавшись у Чорнобильський край, він навіть провів у ньому церемонію одруження.

Сьогодні тут зеленіють кущі, колишні поля і села заростають самосівом, крізь асфальтовані доріжки пробиваються молоді деревця. До радіаційно заражених місць повертаються звірі: кабани, козулі, зайці, вовки, лисиці. Фотопастки, встановлені іноземними дослідниками, зафіксували навіть рисей та бурих ведмедів, які в Україні є рідкістю. На болотах великими зграями селяться тетеруки, з’явилися рідкісні чорні лелеки, півтора десятка різних видів кажанів, серед яких декілька занесені до міжнародної Червоної книги. Табунами ходять коні Пржевальського, яких у зону відчуження привезли в 1990-х роках, а Прип’ять кишить рибою.

Чорнобильське лихо підкинуло роботи науковцям. Вони запевняють, що стоять за крок до великого відкриття того, як радіація впливає на людський організм і як вона пов’язана з онкологією. Якщо припущення дослідників підтвердяться, дуже скоро медицина змінить підхід до лікування захворювань, зокрема щитоподібної залози.

Тож, схоже, природа заліковує рани, нанесені їй «мирним» атомом. Звичайно, достеменно не відомо, який вплив має радіація на тваринний світ, однак якихось мутацій у цій унікальній екосистемі дотепер не виявлено. Виживання великої популяції тварин у зоні відчуження дає підстави говорити, що опромінення не перешкоджає відродженню життя. Через три десятиліття після ядерної катастрофи у Чорнобилі відновилося все те, що людина знищувала своєю діяльністю сотню років.

Мирослава КОЗЮПА,
редактор відділу інформації 

Немає коментарів:

Дописати коментар