-->

08.05.18

Категорія справи № 
820/2269/18
: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 03.05.2018. Зареєестровано: 04.05.2018. Оприлюднено: 07.05.2018.


Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
  
26 квітня 2018 р.                                                                                 № 820/2269/18  
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Московського районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №250/Л-З від 27.03.2018 року Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків "Про відмову в перерахунку пенсії";
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків провести з 01.10.2017 перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної військової служби при виконанні завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148, яким внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії. Однак рішенням відповідача №250/Л-З від 27.03.2018 "Про відмову в перерахунку пенсії" у перерахунку пенсії було відмовлено. На думку позивача, вказане рішення відповідача є протиправним, а відтак підлягає скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Представник відповідача у наданому до суд відзиві проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуване у даній справі позивачем рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача було прийнято у відповідності до норм діючого законодавства у зв'язку з відсутністю, визначених законодавством підстав для проведення  перерахунку з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року. Вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що положення п.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"стосуються осіб, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЄС під час проходження дійсної строкової служби, а позивач брав участь у спеціальних зборах з ліквідації аварії на ЧАЄС. Отже, на думку відповідача позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи при виконанні завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС з 26 квітня 1986р. по З травня 1986р, при цьому одержав дозу опромінювання 64К.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме з наявної копії свідоцтва про захворювання № 222 від 21.01.1991 року ВЛК УВС Запоріжського облвиконкому вбачається, що позивачем отримано - «увечье, да, получено при исполнении обязанностей военной службы в связи с аварией на ЧАЗС».

При цьому, пенсія позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Московського районі м. Харкова з 01.01.1994 року та отримує пенсію по інвалідності, 3 група, внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, розраховану відповідно до Закону №796  у розмірі фактичних  збитків, довічно.

У позовній заяві позивачем вказано, що починаючи з 01 жовтня 2017 року, Управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків нарахування та виплата пенсії ньому здійснюється невірно.

Матеріали справи свідчать, що 26.03.2018 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Листом №250/Л-3 від 27.03.2018 року відповідачем у відповідь на заяву ОСОБА_1 направлено копію протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій №166010/144 від 26.03.2018 року та довідку про  розмір виплаченої пенсії з вересня 2017 року по березень 2018 року.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 26.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку призначеної пенсії з 01.10.2017 року згідно ст. 59  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами  внесеними Законом України "Про внесення змін  до деяких  законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року. В якості підстави для відмови у проведенні перерахунку пенсії вказано, що відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії перераховують особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і які внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - тобто тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби.

На думку позивача, таке рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує його права.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст.9 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів вбачається, що у квітні 1986 року позивач був призваний на спеціальні військові збори Харківським військовим комісаріатом Харківської області та направлений до військової частини № 64354 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації для виконання особливо важливого Урядового завдання з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на вище вказане, враховуючи положення ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач є військовослужбовцем.

Зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів вбачається, що з 26 квітня 1986 р. по 3 травня 1986 р. позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в якості командира взводу з охорони станції, що підтверджено довідкою військової частини 3042 від 23.10.1996 року №86.

З огляду на вище вказане, враховуючи положення ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач є військовослужбовцем.

Суд зазначає, що положеннями ст. 59 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 -ХІІ визначено порядок виплати пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.      

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 -ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування  в зоні відчуження.

Як встановлено судовим розглядом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»  № 2148-VIII від 03.10.2017 ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З огляду на вище викладене та враховуючи обставини того, що позивач в розумінні положень ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 -ХІІ є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, то він відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Враховуючи вище зазначене та встановлені судовим розглядом справи обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення відмову у перерахунку пенсії позивача.

Проте суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що рішення було прийнято відповідачем у вигляді протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій №166010/144 від 26.03.2018 року та листом за вих. №250/Л-3 від 27.03.2018 року було повідомлено позивача про прийняття такого рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку саме рішення у вигляді протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 26.03.2018 року було прийнято відповідачем без врахування усіх обставин, а відтак підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог позивача та скасування рішення відповідача у вигляді протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій №166010/144 від 26.03.2018 року, як такого, що порушує права позивача.

Водночас, враховуючи протиправність вище вказаного рішення суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків перерахувати та виплатити з 01.10.2017 ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246250255, 295, 297 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Московського районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків у вигляді протоколу Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харків про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій №166010/144 від 26.03.2018 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харків перерахувати та виплатити з 01.10.2017 ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного  позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного  провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення в порядку письмового провадження виготовлено 02 травня 2018 року.


Суддя                                                                                      Мельников  Р.В.

Немає коментарів:

Дописати коментар