Фільм про сім'ю, що живе в Чорнобильській зоні відчуження
У кінотеатрах стартував прокат фільму Володимира Тихого "Брама". Містична драма про українців, які не в змозі вирватися з рідного болота, навіть якщо життя в ньому перетворилося на суцільні страждання. Стрічка показала нашу реальність з іронічним песимізмом.
Сюжет картини розгортається в Чорнобильській зоні відчуження, де живе сім'я відлюдників. На її чолі стоїть ексцентрична баба Прися, яка курить загадкову травичку, їсть грибочки і радіоактивне м'ясо, спілкується з радіо навіть коли в ньому немає батарейок, чаклує, а також розповідає історії про інопланетян у парламенті і мавок у лісі.
По господарству їй допомагає дочка Слава. Після аварії на ЧАЕС вона з сім'єю переїхала в Крим. Але влаштуватися на новому місці не вийшло через принизливе тавро чорнобильців, яке поставило на них суспільство. Окрім того синові Слави, Вовчику, діти неодноразово розбивали голову, щоби подивитися на його "чорнобильські мізки". В результаті у хлопця почалися розумові відхилення. Вони повернулися назад до баби Присі в Чорнобильську зону. А з часом чоловік Слави пішов з сім'ї.
Герої цієї картини – тотальні невдахи, яких зламали обставини й оточення. Брудний і неблагополучний мікросвіт, у якому вони живуть, на перший погляд здається екзотичним і забавним. Але за всією цією ексцентрикою криється безнадійна туга за втраченими можливостями, нереалізованим бажанням і втраченим щастям.
Баба Прися, Слава і Вовчик постійно сваряться один з одним. Приводом для цього стають найчастіше дріб'язкові побутові дрібниці. В цьому прочитується натяк на те, що колючі щохвилинні претензії один до одного можуть завдати ще більшої шкоди, ніж радіація.
Це кіно обрамляє вади українського суспільства, травми вітчизняної історії і проблеми нашого краю. Фільм розповідає, як нашу країну століттями ґвалтували татари, поляки, росіяни, комуністи і навіть інопланетяни. Тут критикуються можновладці, для яких закон не писаний. І окреслюється портрет пересічного невдахи, який зламався під натиском політичних криз і соціальних стресів.
Існує безліч способів протистояти подібному свавіллю влади. Але з усіх можливих варіантів протагоністи обрали найбільш безглузді: чаклувати, молитися і лаятися з міліціонером. А коли Вовчику від цього не стало краще (хто б міг подумати!), то баба Прися почала діяти за принципом "око за око". Тобто дурні дії змінилися варварськими.
В результаті мстива бабка дісталася до кого завгодно, але тільки не до тих, хто безпосередньо стріляв у Вовчика. Перерубати корінь зла їй так і не вдається.
При цьому сумна невдаха Слава моталася по аптеках у безпомічних спробах відшукати необхідні ліки. А коли знайшла – виявилося, що у неї недостатньо грошей.
Слава і баба Прися – бідні, безсильні і безправні. Але навіть у такій ситуації вони могли б поступити розумніше і врятувати Вовчика. А те, що вони зробили – тотальна дурість, за яку їх ненавидиш. Після цього стає ясно, що всі свої проблеми вони створили собі самі. І мука, на яку вони прирекли себе, живучи в зоні відчуження, – це, насправді, їх зона комфорту.
Сценарій фільму заснований на п'єсі українського драматурга Павла Ар'є "На початку і наприкінці часів". Спектакль по ній ставився багатьма театрами в Києві, Львові, Харкові, Херсоні, Москві та інших містах. Саме після того, як режисер Володимир Тихий подивився одну з таких вистав - він і взявся за його екранізацію.
"Мене вразили характери цих персонажів. Герої п'єси Ар'є – потужні, яскраві і об'ємні особистості. І всі – далеко не позитивні. Спектакль не відпускав мене цілий рік. Він побудований так, що глядач спочатку сміється, потім переживає, а у фіналі – плаче. Це призводить до катарсису. Так писав п'єси Вільям Шекспір", - сказав режисер.
У березні цього року Володимир Тихий був відзначений Шевченківською премією за цикл документальних фільмів "Вавилон’13" про події в Україні останніх років.
Виконавиця головної ролі Ірма Вітовська з'явилася в "Брамі" з масивною маскою на обличчі. Актриса вдвічі молодша екранну бабу Присю. Разом з Віталіною Біблів (яка зіграла Славу) вони створили, мабуть, один із кращих акторських дуетів в українському кіно останніх років.
У цих неоднозначних персонажів сконцентровані узагальнюючі портрети двох поколінь нашого суспільства. Перше з яких не жило своїм життям через Другу світову війну і радянську владу. А друге – постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС та інших соціальних потрясінь, що слідували за цим.
В 2016 році вистава "Сталкери" (реж. Станіслав Жирков, спільний проект театру "Золоті ворота" і "Молодого театру") отримав дві театральні премії "Київська пектораль" за кращу камерну виставу і кращу жіночу роль (Ірма Вітовська). Подбачимо, скільки збере нагород кіно-версія цієї постановки.
Немає коментарів:
Дописати коментар