Неоніла Крюкова 12 років не вставала з ліжка
"Коли нам була потрібна допомога під час Революції на граніті, вона прийшла і лягла на граніт разом зі студентами. Бо Україна й боротьба за неї були в її серці. У її талановитому, сміливому й доброму серці", — написав колишній народний депутат 49-річний Олександр Доній у "Фейсбуку" про актрису Неонілу Крюкову. Вранці 5 жовтня вона померла в Києві на 74-му році після інсульту.
Неоніла Валеріївна народилася в селі Попівка Онуфріївського району на Кіровоградщині. Батько — росіянин. Загинув під час Другої світової війни.
— Із татом пов'язаний спогад про перші виступи, — розповідала. — 4-річна я стою на стільці, тримаю зелені й жовті трикутнички — батькові фронтові листи до мами. Переді мною публіка: сусідки, баба, дід. Я знаю ці листи напам'ять — матір навчила. Але вдаю, наче зачитую. Жінки плачуть, мене захоплює, що я маю такий вплив на людей, хочу, щоб слухали вічно.
Неоніла Крюкова була актрисою Полтавського музично-драматичного театру ім. Миколи Гоголя, літературного театру "Слово" при Спілці письменників України, Національної філармонії. Знялася у фільмах "На Київському напрямку", "Пропала грамота" й "Кайдашева сім'я". Отримала звання народної артистки та Героя України.
— На першому курсі театрального інституту нас послали в колгосп. Жили в одній кімнаті, здружилися. Потім я стала хрещеною матір'ю її доньки, — каже акторка й педагог 70-річна Мирослава Резниченко. — Коли Ніла розповідала про своїх односельців, це були моновистави. Можна було слухати годинами, широко розкривалися рот і очі. Вона все оформлювала літературно, талановито. За нею часто ходили студенти і слухали.
Ніла мала твердий характер. Говорила те, що думала. Нікому ніколи не вклонилася просто так. Не казала ласкавих слів людям, які були їй неприємні. Її боялися, коли виходила на сцену. Думали, може додати від себе щось заборонене.
— Ніла була щира і надзвичайно віддана людям, — розповідає актор і колишній народний депутат Іван Гаврилюк, 70 років. — Одна з перших їздила виступати перед чорнобильцями-ліквідаторами. Багато митців робили це, щоб отримати пільги. Ніла їх не брала. Говорила, як можна порівняти два дні виступів із життям там місяцями.
Неоніла Крюкова підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників — усупереч радянським заборонам. 1981-го разом зі співачкою Галиною Менкуш поставила моновиставу "Маруся Чурай" за поемою Ліни Костенко. За три роки створила моновиставу за романом Олеся Гончара "Собор", який був під цензурою.
— Зробити виставу за "Марусею Чурай" намовив Григір Тютюнник. Розуміла, виступатимемо один раз, і то — якщо прорвемося, — згадувала актриса. — Квитки на виставу розкупили задовго до прем'єри. Ідеологи з міськради, керівництво філармонії в паніці: що робити? Придумали — в день прем'єри виставу переносять із філармонії у клуб заводу "Арсенал". Туди звозять петеушників. Розраховували, що люди з квитками прийдуть на виставу, побачать темні вікна філармонії — й підуть. Я встигла повідомити лише кільком друзям.
Чорна "Волга" чергує день під вікнами моєї квартири, увечері доставляє до клубу. І раптом! Бачу кількадесят гопників, а решта зали битком набита своїми людьми. Вони стоять у проходах, сидять під сценою, туляться у дверях. Мої друзі стояли під філармонією і спрямовували людей до клубу. Я тоді читала "Марусю Чурай", як ніколи.
Неоніла Крюкова була учасницею Революції на граніті 1990 року. Голодувала разом зі студентами. Підтримувала помаранчеву революцію.
— Вона кинеться будь-кого рятувати, чи піти на барикади. Це для неї не проблема, — говорив поет Борис Олійник (помер 2017 року. — ГПУ). — Один з індійських філософів пише, що у християн і буддистів є спільна думка — вдарили по одній щоці, підстав другу. Думаю, Ніла з тих людей, які не підставили б другу щоку.
2006-го Неоніла Валеріївна травмувала хребет. Відтоді була прикута до ліжка.
— Лікарі сказали, що нервова система не витримала 12 років паралічу, — говорить Мирослава Резниченко. — Її донька Мирослава розказала, що останні дні Ніла була ніби в мареві. Кілька днів тому прокинулася і попросила подивитися, як закінчується вірш Дмитра Павличка. Доки донька ходила до комп'ютера, вона знову заснула.
Неоніла Валеріївна жила в Києві. У неї залишилися донька, журналістка Мирослава Барчук та онук Іван-Нестор. Була розлучена з народним артистом Анатолієм Барчуком. Він помер 2015-го.
"Видубицький монастир — мамине улюблене місце в Києві", — написала в соцмережі донька Мирослава.
Там відбулася поминальна служба. Неонілу Крюкову поховали на столичному Байковому кладовищі.
Автор: Вікторія ТОПАЛА
Немає коментарів:
Дописати коментар