Аби прийняти рішення у справі про виплату компенсації інваліду І групи, Верховному Суду у постанові від 3.10.2018 довелося провести лексично-синтаксичний аналіз норми права.
Держава забезпечила громадянина автомобілем «Таврія» як інваліда І групи. А в квітні 2016 р. відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань призначило йому компенсацію витрат на бензин, ремонт і техобслуговування авто за 1 півріччя 2016 року. Однак ця сума, на думку громадянина, в понад два рази менша від належної за законом.
Тому він просив суд стягнути з Фонду на його користь недоплачені 1 тис. 352 грн 58 коп. Позивач зазначив, що відповідач виплатив йому кошти із порушенням п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2015 №228. Згідно із зазначеною нормою держава має сплатити позивачеві компенсацію в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Районний та апеляційний суди із аргументами позивача погодились. Фонд подав скаргу до касаційної інстанції, в якій зазначив, що компенсацію позивачу виплачено з урахуванням роз’яснень, наданих Міністерством соціальної політики, та судової практики.
У постанові №524/7830/16-ц ВС зазначив наступне. Постановою №288 установлено, що компенсації виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів - у розмірі відповідно 22% та 16% п.м. Вони виплачуються рівними частинами двічі на рік. Логічний і лексично-синтаксичний аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку, що компенсація на одну особу має нараховуватися щомісячно у розмірі 22% або 16% п.м. Іншого логічного тлумачення зазначена норма не допускає. Таким чином, наведений позивачем порядок розрахунку належних йому до виплати сум цілком узгоджується із приписами Постанови.
Немає коментарів:
Дописати коментар