| Категорія справи № 320/6062/18: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби). | |
| Надіслано судом: 17.05.2019. Зареєстровано: 19.05.2019. Оприлюднено: 20.05.2019. | |
| Номер судового провадження: П/320/6062/18 |
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2019 року м. Київ № 320/6062/18Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України
Київської області
про зобов`язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Обухівське ОУ ПФУ у Київській області, відповідач) у якому просить суд:
- зобов`язати Обухівське об`єднане Управління Пенсійного фонду Київської області провести перерахунок з 01.10.2017 та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ від 28.02.1991).
Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 він має право на перерахунок пенсії в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії.
За твердженням позивача, відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач приймав під час виконання службових обов`язків, а не під час проходження дійсної строкової військової служби, а тому він не має права на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Крім того, вказаною ухвалою суд витребував у відповідача належним чином засвідчені документи (матеріали) на підставі яких було прийнято спірну відмову в перерахунку пенсії позивачу та письмові пояснення про те, чи визнає відповідач право позивача на призначення та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав та надав 15.01.2019 до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування доводів заперечень позивач зазначає, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону №796 від 28.02.1991необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків лише під час проходження дійсної строкової служби.
На думку відповідача, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення, що також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18.
Відповідач зазначає, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача відсутні документи, які б свідчили про те, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, адже згідно з випискою з військового квитка дійсну строкову службу ОСОБА_1 проходив у період з 22.11.1967 по 23.12.1969. Згідно з доводкою Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/9543 встановлено, що позивача було направлено на виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на військових зборах у складі військової частини № 61753 Міністерства оборони України, зі збереженням заробітної плати з 26.06.1986 по 26.08.1986, що у сукупності з іншими обставинами виключає наявність достатніх та необхідних підстав для перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону №796 від 28.02.1991.
Крім того, відповідачем разом з відзивом подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін для повного та обгрунтованого доведення правомірності своїх дій та законності прийнятого рішення про припинення виплати пенсії.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, воно не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Тобто, дана норма містить імперативні приписи щодо розгляду цієї категорії справ у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Таким чином, ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин у розумінні КАС України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання, будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, суд, керуючись положеннями статті 263 КАС України, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.01.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доповнив свою правову позицію та зазначив свої пояснення та аргументи щодо викладених у відзиві заперечень, зокрема щодо ухвали Верховного суду від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 позивач зазначає, що ухвала це письмове або усне рішення суду в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Окрім того, як вбачається з ухвали Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 суд ніякого рішення не приймав, а взагалі відмовив у відкритті провадження у зразковій справі.
Позивач посилається на ч.1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-ХІІ відповідно до якої, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; та вказує, що зазначена норма кореспондує із ст. 10 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.
Крім того, позивач зазначив, що посилання відповідача на рішення Київського апеляційного адміністративного суду щодо правової позиції у справах з аналогічним предметом спору не є коректним, тому що ці рішення приймалися конкретно до кожної особи з урахуванням особливостей справ, а також вказав на існування рішеннь у даній категорії справ, якими позовні вимоги задовольняються і такі рішення залишаються без змін за результатами перегляду справ в апеляційному порядку.
02.05.2019 від позивача до суду надійшла заява про врахування під час розгляду справи рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19).
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 06.06.2000, виданого Київською облдержадміністрацією та вкладки до вказаного посвідчення НОМЕР_1 від 06.06.2000.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 18.12.1998 №51/1/9543 (а.с.32) та довідки військової частини №61753 (а.с.31) позивача було направлено на виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на військових зборах у складі військової частини № 61753 Міністерства оборони України з 26.06.1986 по 26.08.1986 .
Позивачу з 21.10.2002 встановлено довічно ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка МСЕК серії КИО НОМЕР_2 (а.с. 30). За висновком про умови та характер праці вказаної довідки ОСОБА_1 є непрацездатним.
Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням від 24.10.2002 серії НОМЕР_3 (а.с. 9), що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Обухівському ОУ ПФУ Київської області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №796-ХІІ від 28.02.1991.
Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону №796-ХІІ від 28.02.1991, позивач звернувся 12.10.2018 до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с.13).
За результатами розгляду заяви, листом від 26.10.2018 № 116/Ш-04 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.14).
На думку позивача, Обухівське ОУ ПФУ Київської області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону № 796-XII від 28.02.1991 (в редакції чинній до 01.10.2017) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Закономта іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону № 796-XII від 28.02.1991 військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII від 28.02.1991 визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991 у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону».
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої закономна 1 січня відповідного року.
Закон № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017.
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-ХІІ з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Згідно з вимогами статті 10 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був чинним Закон СРСР "Про загальний військовий обов`язок" від 12.07.1967 № 1950-VII .
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17.12.1980 № 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.
За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов`язки громадян України, передбаченіКонституцією України.
Права й обов`язки військовослужбовців, які випливають з умов військової служби, визначені Законами України, військовими статутами, інструкціями, положеннями, а також наказами командирів і начальників.
Військовослужбовці перебувають на державному утриманні (грошовому і натуральному продовольчому забезпеченні).
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Зазначене вище кореспондує зі ст. 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01.03.2016 № 21-1887а15.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем, до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991 у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Згідно з нормами ч. 3 ст.59 Зaкoну №796-ХІІ від 28.02.1991 пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзаконом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2018 складає 3 723,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991 основний розмір пенсії позивача має скласти 5х3723,00 = 18 615,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991 передбачено призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовослужбовцям, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною відмови відповідача від 26.10.2018 №116/Ш-04 у перерахунку пенсії позивачу.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, суд зазначає наступне.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону №796-ХІІ від 28.02.1991.
Отже, обчислення категорії пенсій, яка є предметом даного адміністративного позову, здійснюється за умови волевиявлення особи на її обчислення у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Одночасно з цим, судом встановлено, що заява позивача про перерахунок його пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, була подана позивачем 12.10.2018. Відтак, право на перерахунок своєї пенсії у відповідності до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивача з`явилось лише з 12.10.2018.
Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 01.10.2017 по 11.10.2018 задоволенню не підлягають з підстав відсутності порушеного права позивача у цей період, з урахуванням вимог статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини першої статті 139 КАС Україн при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати відмову Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 22201265, місцезнаходження: 08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 5) у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), яка викладена у листі від 26.10.2018 № 116/Ш-04.
3. Зобов`язати Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 22201265, місцезнаходження: 08700, Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 5) провести з 12.10.2018 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з частиною 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуваням вже виплачених сум.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.
Немає коментарів:
Дописати коментар