| Категорія справи № : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. | |
| Надіслано судом: 26.05.2020. Зареєстровано: 26.05.2020. Оприлюднено: 27.05.2020. | |
| Дата набрання законної сили: 26.05.2020 | |
| Номер судового провадження: К/9901/10583/18 |
справа №758/859/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 (колегія у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.) у справі № 758/859/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат, у якому просив:
- визнати дії та рішення відповідача щодо здійснення виплати компенсації проїзних документів в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату розміру компенсації проїзних документів у відповідності до статті 20 вказаного Закону.
2. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо компенсації коштів за безплатний проїзд автомобільним та залізничним транспортом не в повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 недоотримані витрати на проїзд до місця лікування в розмірі 223,44 грн.
4. У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 25.02.2016 залишити в силі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.
6. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3-ї групи ЧАEC з 10.09.1993 року, 1-А категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
8. На підставі путівки №976/2419, отриманої в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва з 19.09.2015 по 06.10.2015 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у санаторії «Арктика» Запорізької обл., м. Бердянськ (середня Коса).
9. Позивач за власні кошти сплатив вартість проїзду до санаторію та назад, з пересадкою, всього у розмірі 733,87 гривні (з яких: 287,74 гривень - вартість проїзду залізничним транспортом 18.09.2015, сполученням Київ пас - Запоріжжя, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 19.09.2015, сполученням Запоріжжя-Бердянськ, 111,62 гривень - вартість проїзду автотранспортом 07.10.2015, сполученням Бердянськ-Запоріжжя, 222,89 гривні - вартість проїзду залізничним транспортом 07.10.2015, сполученням Запоріжжя - Київ пас).
10. Відповідно до розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Подільського району м. Києва від 08.10.2015 позивачу було вирішено виплатити компенсацію за проїзд у розмірі 474,63 гривні за 2015 рік, які останній отримав 14.01.2016, через поштове відділення № 73, тобто в меншому розмірі ніж було витрачено позивачем.
11. Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсація позивачу за проїзд у розмірі 474,63 грн. (без пересадок) здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач має право на компенсацію коштів за проїзд до санаторію у повному обсязі, за виключенням витрат на придбання постільної білизни, на підставі статті 20 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації у касаційній скарзі наголошує на тому, що виплата компенсації позивачу здійснювалася на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
15. Зазначає, що рішення щодо невідповідності Конституції України зазначених норм Закону і Постанови Кабінету Міністрів України не приймалось, чинності вони не втрачали, а тому є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади.
16. Вказує, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави та гарантування права кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
17. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, у якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
19. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
20. Особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
21. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).
22. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
23. Пунктом 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, передбачено відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред`явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад.
24. Суд першої інстанції та відповідач у касаційній скарзі покликалися на те, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» передбачено, що «норми і положення статей 20,21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного страхування.
25. Суд звертає увагу, що на виконання цього Закону Кабінетом Міністрів України не було затверджено розміру відшкодування витрат на проїзд, які передбачено у п. 19 ст. 20 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, текст цієї норми дає підстави для висновку про 100% компенсацію витрат на проїзд, незалежно від кількості пересадок.
26. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як норми прямої дії, що передбачає право особи на безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
27. Посилання відповідача на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку по проведенню компенсації вартості квитків за проїзд за 2015 рік, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії»).
28. Отже, оскільки компенсація проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом особам, віднесеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до категорії 1, гарантована державою; нарахування та виплати, передбачені вказаним Законом проводять органи соціального захисту населення (п. 3 Порядку № 936), суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача і зобов`язання останнього компенсувати понесені позивачем витрати.
29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
30. Оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись ст. 341, 345, 352, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 758/859/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб
Немає коментарів:
Дописати коментар