| Категорія справи № 826/11839/17: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. | |
| Надіслано судом: 17.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Оприлюднено: 18.09.2020. | |
| Дата набрання законної сили: 16.09.2020 | |
| Номер судового провадження: К/9901/8668/20 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року м. Київ
справа №826/11839/17
адміністративне провадження №К/9901/8668/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11839/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, постановлену судом в складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Губської Л.В.,-
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.09.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, скаржник), в якому просили суд :
- визнати незаконним і протиправним розповсюдження положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 на учасників ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії в процесі реалізації пільг щодо безплатного забезпечення їх ліками за рецептами лікарів, встановлених статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати відповідача доповнити постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180 положенням відповідного змісту про те, що перелік основних медичних засобів, визначений цієї постановою, не може застосовуватися як обмежувальний при наданні медичними закладами пільгових рецептів інвалідам - ліквідаторам аварії на ЧАЕС відповідно до положень частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Позовна заява була обґрунтована незгодою позивачів з відсутністю у переліку, наведеному у постанові Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №180, лікарських засобів необхідних для ліквідаторів аварії на ЧАЕС, право на безоплатне отримання яких передбачене статтею 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Кабінет Міністрів України врегулювати відносини щодо можливості безплатного відпуску ліків особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від місця проживання цих осіб з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кабінет Міністрів України 19.12.2019 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
5. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 27.12.2019 апеляційну скаргу відповідача повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зважаючи на те, що до матеріалів справи не додано належного документа, що підтверджує повноваження представника, яким подано та підписано апеляційну скаргу.
6. 17.01.2020 відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яку Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 24.01.2020 залишено без руху, зважаючи на невідповідність такої вимогам статті 295 КАС України, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та визнанням неповажними зазначених у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску такого строку, та надано десятиденний строк з для вручення копії такої ухвали для усунення вказаних недоліків, шляхом подання (направлення) заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення такого строку або доказів, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.
7. Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, зважаючи на те, що скаржником пропущено строк подання апеляційної скарги, а вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
8. 23.03.2020 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, а справу №826/11839/17 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог відповідач 19.12.2019 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу повернуто відповідачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати.
Шостий апеляційний адміністративний суд повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що надана до суду апеляційної інстанції копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, у зв`язку з чим додана до апеляційної скарги відповідачем довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Шокуна О.В. на представництво Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому законом. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки докази на підтвердження відповідних повноважень апелянтом суду не надані.
17.01.2020 відповідачем повторно було подано апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Дане клопотання відповідач обґрунтував тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана 19.12.2019 у межах тридцятиденного терміну з дня отримання оскаржуваного рішення. Однак, ухвалою від 27.12.2019 суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з підстав відсутності належного документу, що підтверджує повноваження представника, яким подано та підписано апеляційну скаргу. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 надіслано судом 03.01.2020 та отримано відповідачем 10.01.2020. Скориставшись правом на повторне звернення з апеляційною скаргою, відповідач 17.01.2020 повторно подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.01.2020 залишив її без руху, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, а підстави зазначені позивачем у заяві про поновлення такого строку визнані судом неповажними.
Так, позивачу було запропоновано в десятиденний строк з дня отримання вищевказаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 клопотання Кабінету Міністрів України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, зважаючи на те, що недоліки попередньої апеляційної скарги не можуть бути розцінені при новому вирішенні питання про відкриття провадження як поважна причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, що набрало законної сили. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк було пропущено не з поважних причин, що не залежали від волі скаржника, а через невиконання приписів процесуального закону, що свідчить про відсутність перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, за вказаних умов.
На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду вказував на те, що попередня апеляційна скарга була подана Кабінетом Міністрів України в межах визначеного статтею 295 КАС України строку, проте була повернута судом апеляційної інстанції за відсутності законних на те підстав, що на переконання скаржника є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2020 визнав неповажними вказані відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Шостий апеляційний адміністративний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі застосував процесуальні наслідки, передбачені статтею 299 КАС України, оскільки апеляційна скарга подана скаржником після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, і підстави, вказані скаржником у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними.
Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача щодо безпідставності повернення апеляційної скарги Кабінету Міністрів України, яка була подана в межах визначеного законодавством строку, як поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, відповідач фактично реалізував своє право на звернення до суду із апеляційною скаргою в межах визначеного законодавством строку. При цьому, в ухвалі про повернення апеляційної скарги скаржнику було роз`яснено право на її оскарження до суду касаційної інстанції у разі незгоди скаржника із таким судовим рішенням. Проте, відповідач вказаним правом не скористався, а отже фактично погодився із рішенням суду про повернення апеляційної скарги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у відкритті апеляційного провадження, зважаючи на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зумовлено обставинами незалежними від скаржника. Також, на обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду та не є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Скаржник наполягає на тому, що рішення суду апеляційної інстанції отримав 10.01.2020 та повторно звернувся до суду апеляційної інстанції 17.01.2020, усунувши недолік, який був підставою для повернення першої апеляційної скарги. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що з першою апеляційною скаргою він звернувся вчасно, а після її повернення у найкоротший строк повторно звернувся до суду, тобто діяв добросовісно. Крім того, скаржник вказав на те, що відмова у відкритті апеляційного провадження з формальних підстав унеможливила його доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів та призвела до порушення права на судовий захист.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
13. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
14. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
15. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
16. Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.
17. Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
18. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
19. Нормами частини восьмої статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
21. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення викликано, насамперед, специфікою публічно-правових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у адміністративно-правових відносинах.
22. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, котрі підтверджені належними доказами.
23. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечення принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск такого строку.
24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше апеляційну скаргу відповідачем подано до суду апеляційної інстанції в строк, передбачений нормами КАС України, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу повернуто, оскільки скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано належного документу, що посвідчує право підписанта на підписання апеляційної скарги.
Вказана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.
25. З огляду на наведене, якщо скаржник вбачав порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про непідтвердження належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу, своїх повноважень, він мав право оскаржити вказану ухвалу у касаційному порядку. Натомість, відповідних дій ним вчинено не було, а було подано апеляційну скаргу повторно, що у свою чергу свідчило про його згоду з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
26. В свою чергу, суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та постановляючи ухвалу від 17.02.2020, не наділений повноваженнями надавати оцінку правильності дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 27.12.2019 про повернення апеляційної скарги з наведених вище підстав, а відтак не надавав оцінку таким.
27. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 надіслано судом 03.01.2020 та отримано відповідачем 10.01.2020, а повторно з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 17.01.2020.
28. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник посилався на звернення з первинною апеляційною скаргою в строк, передбачений нормами КАС України.
29. Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що вперше апеляційну скаргу відповідачу повернуто у зв`язку з непідтвердженням належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу своїх повноважень, що не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнятою судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження.
30. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
31. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
32. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
33. А тому, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
34. Разом з тим, в поданні повторної апеляційної скарги лише 17.01.2020 не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги. Крім того, скаржник не пояснює зволікання з повторним зверненням до суду апеляційної інстанції після усунення обставин, які стали підставою для повернення первинної апеляційної скарги, а отже наведені відповідачем причини пропуску не свідчать про їх поважність та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
35. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом попередньої інстанції спірного рішення і погоджується з його висновками у справі.
37. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №826/11839/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду
Немає коментарів:
Дописати коментар