Роздуми про минуле та майбутнє чорнобильців.

Якщо гарно подумати, то нас весь час супроводжують думки, - до і після…

Саме, - ДО, ми були міцними, здоровими, відчували впевненість у своєму майбутньому і майбутньому всієї нашої родини, тай країни загалом, бачили навкруг чимало негараздів та наразі відчували величезну гордість за нашу неосяжну державу і не задумуючись за власну безпеку та здоров’я, пішли на захист всього живого, від ядерного монстра і спільними зусиллями, в значній мірі справились. Це не пафосні слова, - тут істина, яка не потребує жодних подальших доказів.

Вже, - ПІСЛЯ, ми ще якийсь час намагались жити, як було раніше, сподіваючись, що моральна деградація, розпад Союзу та галопуюча інфляція зупиняться і врешті-решт настане покращення та країна стане на ноги. Чи сподівались ми на повну розруху та стагнацію? Звісно, що ні! 

Чи могли ми подумати, що декілька членів Конституційного суду (бо суддями їх назвати, в мене рука не піднімається), перевернуть, перекрутять чинну Конституцію, всупереч волі народу, прийнятим Конституційною більшістю Законам, по першій вимозі, так званого гаранта повернуть йому надзвичайні повноваження, та невдовзі зупинять дію цілого ряду статей Конституції України та зокрема 22 статтю, яка забороняє скасування чи зменшення пільг та компенсацій, ці дії частково можуть бути обмежені лише в період воєнного чи надзвичайного стану! 

  

Тобто, своїм рішенням 27 грудня 2011 року, Конституційний Суд України, фактично оголосив в Україні воєнний стан.

Цей вступ, я змушений написати після інтернет-конференції з такими ж як і сам потерпілими чорнобильцями пізнього вечора 27.12.11, по скільки не до сну.

1. Довелось вдень відлежуватись та лікуватись.

2. Чергова інтернет-конференція в ЧЕРГОВИЙ раз звелась в основному до балаканини із вкрай малим результатом. Це не зважаючи на ознайомлення із сьогоднішнім рішенням КС. ( Дехто із учасників конференції мабуть не погодиться зі мною, адже до загальної думки все ж дійшли… Так, але ця думка в загальному вертиться вже рік, як не більше, і такими темпами ми ще не відомо скільки йтимем. Навіть, якщо зареєструємо змінений статут та приймемо до своїх лав сотню чорнобильських організацій).

3. Ми вже неодноразово організовували і проводили форуми, вибрали п’ять співголів координаційної ради, теоретично існує план дій, який доведено до кількох активних членів координаційної ради в чорновому варіанті та так і залишивсь на папері, не викладений всім членам Ради, після прийняття його 29.11.12….

3.1. Можливо план не повний, можливо не досконалий, ми не зуміли розподілити виконавців. Все це так, але чому, вже місяць ми абсолютно не працюємо по йому? 

  

3.2. Хто дасть відповідЬ, - чи буде дієвою організація, яка працює шляхом щоденного голослівя? (По іншому я наші інтернет-конференції назвати не можу).

4. Давайте продумаємо:

4.1. Хто і яким чином, буде опрацьовувати та надавати на загальний розгляд пропозиції, щодо подальшої роботи.

4.2. Хто буде збирати і систематизувати інформацію про громадські чорнобильські організації, які зможуть з нами співпрацювати.

4.3. Хто налагоджуватиме контакти з іншими організаціями супротиву Диктатурі.

4.4. Хто готуватиме зміни до статуту?

4.5. Хто готуватиме заявку на отримання коштів? (Штерн В.В.).

4.6. Кому доручити проведення чергового організаційного форуму? (Обов’язковий детальний план його проведення із чітким розписом дій, попередньою підготовкою і погодженням всіх документів).

4.7. Далі доповнити….

Валерій.