.

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 року                              м. Київ                              К/9991/30095/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів:  Гашицького О.В.,

             Донця О.Є.,

             Мороз Л.Л.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання до певних дій, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання здійснити з 01.07.2009 року перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та стягнення коштів.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.04.2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити позивачу  недоотриману пенсію за період з 01.07.2009 року по 01.04.2010 року у розмірі 32909,71 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи від захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Позивач звернувся з позовом про перерахунок пенсії у розмірі, встановленому статтями 50, 54 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі статті 28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком судів в частині зобов'язання відповідача виплатити конкретну суму коштів та в частині зазначення кінцевої дати перерахунку.

За змістом статей 105 та 162 КАС України способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а визначення конкретної суми належить до компетенції відповідача.

Крім того, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, суди попередніх інстанцій помилково обмежили відповідача певним часовим проміжком.  

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - зміні.

Керуючись ст.220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2011 року частково змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції у наступній редакції:

«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим перерахувати з 01.08.2009 року і виплатити ОСОБА_3 пенсію відповідно до частини 4статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком».

 В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: