Рішення національного суду в частині перерахунку та виплати позивачу пенсії виконано

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 р. Справа № 816/4283/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,

при секретарі судового засідання  Котелевець Н.В.

за участю представника відповідача ВПВР Департаменту ДВС МЮУ - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області,  Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 816/4283/15 за позовом  ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,      управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області          

третя особа Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини        

про скасування постанови, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом  до Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції, управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області, третя особа - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 серпня 2015 року №ВП 42559864; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії згідно судового рішення від 07 травня 2009 року у справі №2-а-190/2009 на виконання рішення Європейського суду з прав людини "Щукін та інші проти України", починаючи з 01 листопада 2011 року по даний час та надати суду відповідні докази у вигляді довідки про суму заборгованості чи іншого документу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р.  зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 серпня 2015 року №ВП 42559864. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.  

Не погодившись з таким рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилались на те, що постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 та Рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі "Щукін та інші проти України" відповідно до змін в законодавстві України виконані в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційні скарги, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. 

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції та представник третьої особи, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просили скасувати оскаржувану  постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про перерахунок та нарахування пенсії задоволено: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області щодо відмови в перерахунку призначеної ОСОБА_3 пенсії та додаткової пенсії; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 8 грудня 2008 року відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_3 з 8 грудня 2008 року відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з послідуючим перерахунком пенсії відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести відповідні виплати.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі "Щукін та інші проти України" (заява №59834/09 та 249 інших заяв) постановлено, що:

(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини листом від 06 березня 2014 року повідомив Пенсійний Фонд України про ухвалення остаточного рішення у справі "Щукін та інші проти України" та необхідність подання до ДВС України визначених законодавством документів для його виконання.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження.

Листом від 26 березня 2015 року №1850/02-19 управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції про виконання рішення суду від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 у повному обсязі відповідно до змін у законодавстві України, а саме до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №2010 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції від 25 серпня 2015 року ВП №42559864 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що рішення Європейського суду з прав людини в частині виплати позивачу коштів (компенсації у розмірі 2000 Євро) виконано. Однак, постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2015 року в частині виконання рішення національних судів у повному обсязі прийнята передчасно, оскільки відсутні підтвердження щодо виконання рішення національного суду в частині перерахунку та проведені виплат позивачу належного розміру пенсії.  

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невиконання рішення національного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Пунктом 9 частини 2  статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»  державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, Рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі "Щукін та інші проти України"  в частині виплати позивачу коштів (компенсації у розмірі 2000 Євро) виконано у повному обсязі, що не заперечувалось позивачем, а рішення  національного суду - постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 виконана в повному обсязі по 31.10.2011 року, що підтверджується наявними у справі документальними доказами та не заперечувалося позивачем.

Отже, спірним питанням у даній справі є невиконання  рішення  національного суду від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 з 01.11.2011 року відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі "Щукін та інші проти України", оскільки позивач вважає, що рішення національного суду не виконується з 01 листопада 2011 року.  

Як зазначалося вище, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про перерахунок та нарахування пенсії задоволено та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 8 грудня 2008 року відповідно до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Матеріалами справи підтверджено, що постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 виконана по 31.10.2011 року, а з 01.11.2011 року позивачу виплачується пенсія у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», доповнені Прикінцеві положення пункту 4, якими встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону від 14 червня 2011 року № 3491-VI, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності  23 липня 2011 року.

Отже, в даному випадку застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 23 липня 2011 року здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23 липня 2011 року - у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року, норми пункту 4   Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2011 рік   визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.

Окрім того, рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті   96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, роз'яснено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року №4282-VІ «Про Державний бюджет України» на 2012 рік, пунктом 3 Розділу Прикінцеві положення якого передбачено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012  № 5515-ІV, який набрав чинності з 01.01.2013, у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Таким чином, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України, який постановами № 745 від 06.07.2011, № 1210 від 23.11.2011 та від 28.12.2011 № 1381 визначив розміри таких виплат громадянам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, починаючи з 23 липня 2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовим рішенням, а тому припинення з 1 листопада 2011 року пенсійним органом виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 та призначення нового розміру пенсії з часу змін в законодавстві є правомірним, оскільки у позивача з цього часу виникають інші (нові) правовідносини.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, в Рішенні суду від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії, в якому констатовано, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено у рішенні суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року. У рішеннях Європейського суду з прав людини в справі Аррас та інші проти Італії від 14 лютого 2012 року, Сухобоков проти Росії від 13 квітня 2006 року також зазначено, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Окрім того, в Ухвалі Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі Великода проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулась держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

У даному Рішенні суду зазначено, що суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначив, що дія судового рішення, яким встановлено розмір пенсії, припиняється, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни.

Отже, постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 07 травня 2009 року у справі №2а-190/2009 в частині проведення визначеного перерахунку пенсії та відповідних виплат підлягала виконанню до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування цих соціальних виплат, тобто по 31.10.2011 року.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Наведені положення кореспондуються з приписами пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, з вказаних правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження за п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження № 42559864 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі  "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законодавством України, зокрема п. 9 ч. 2 ст. 17 та п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2015 року в частині виконання рішення національних судів у повному обсязі прийнята передчасно, оскільки матеріалами справи підтверджено, що рішення національного суду в частині перерахунку та  виплати позивачу пенсії виконано по 31.10.2011 року, тобто в повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 серпня 2015 року №ВП 42559864, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії згідно судового рішення від 07 травня 2009 року у справі №2-а-190/2009 на виконання рішення Європейського суду з прав людини "Щукін та інші проти України", починаючи з 01 листопада 2011 року по даний час та надати суду відповідні докази у вигляді довідки про суму заборгованості чи іншого документу, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України    задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 816/4283/15 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволені позову ОСОБА_3    до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області,   третя особа - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини,    про визнання нечинною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 серпня 2015 року №ВП 42559864, зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області провести перерахунок пенсії згідно судового рішення від 07 травня 2009 року у справі №2-а-190/2009 на виконання рішення Європейського суду з прав людини "Щукін та інші проти України", починаючи з 01 листопада 2011 року по даний час та надати суду відповідні докази у вигляді довідки про суму заборгованості чи іншого документу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі з 24.12.2015 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис)  (підпис) ОСОБА_5   ОСОБА_6