| Категорія справи № 227/1693/17: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:. | |
| Надіслано судом: 09.10.2017. Зареєстровано: 10.10.2017. Оприлюднено: 11.10.2017. | |
| Дата набрання законної сили: 03.10.2017 |
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03 жовтня 2017 року м. Київ К/800/31782/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого та у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого. Зобов'язано відповідача встановити позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус члена сім'ї загиблого та видати їй посвідчення члена сім'ї загиблого.
Судами встановлено, що позивач 13 серпня 1977 року уклала шлюб з ОСОБА_2, 1956 року народження, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1.
ОСОБА_2 був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою від 01 серпня 1988 року.
Згідно із записами у військовому квитку НОМЕР_2 ОСОБА_2 виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС в період з 17 травня 1988 року по 02 серпня 1988 року, отримав дозу опромінення 4 ренген 546 м/р.
Із акту огляду Медико-соціальної експертної комісії видно, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, було встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до посвідчення інваліда війни НОМЕР_3 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 59 років ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 13 червня 2016 року.
Із довідки про причину смерті (до форма №106/о № 122) вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 є хронічна ракова інтоксикація.
Захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії (засідання № 38 від 02 вересня 2016 року).
ОСОБА_1 25 листопада 2016 року отримала посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів І категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Посвідчення діє до вступу в шлюб.
Витягом із протоколу від 30 березня 2017 року № 4 засідання комісії по встановленню статусу інваліда Великої Вітчизняної війни, члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни та осіб, які належать до числа жертв нациських переслідувань підтверджується, що ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу згідно із статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішення відповідача мотивоване не підтвердженням належності померлого, смерть якого пов'язана з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до осіб, зазначених в статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється, також, і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби. Оскільки чоловік ОСОБА_1 помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, тому позивач є членом сім'ї військовослужбовця у розумінні пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і на неї поширюється чинність цього Закону.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Отже, зі змісту вищезазначеної норми слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
При цьому, у розумінні абзаців 4, 7 пункту 1 статті 10 наведеного Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що судами не враховано лист Міністерства соціальної політики України від 01 березня 2016 року № 2936/0/14-16/172, відповідно до якого позивач як дружина померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не має права на встановлення статусу члена сім'ї загиблого і отримання посвідчення члена сім'ї загиблого, оскільки його смерть пов'язана із захворюванням, яке отримане під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак
Немає коментарів:
Дописати коментар