Адміністративний позов ... залишити без задоволення

Категорія справи №  200/5629/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.

Надіслано судом: 30.07.2021. Зареєстровано: 01.08.2021. Оприлюднено: 02.08.2021.

Номер судового провадження: не визначено

---

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 р. Справа№200/5629/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861), Баришивського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Центральна, 3, м.Баришівка, Київська область, 07500, код ЄДРПОУ 22200194) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Баришивського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області в якому просив:

- зобов`язати Баришивське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 по 30.11.2016 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 по справі3-333/2018 (4498/18) від 07.04.2021 по ІІ групі інвалідності основний розмір пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком і виплатити її ОСОБА_1 з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за період 01.12.2016 по 30.05.2021 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 по справі №3-333/2018 (4498/18) від 07.04.2021 по ІІ групі інвалідності основний розмір пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком і виплатити її ОСОБА_1 з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити розрахунок компенсації несвоєчасно виплаченої пенсії за період з 25.04.2019 по 01.07.2019 відповідно до Закону України від 19.10.2020 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» до моменту фактичної виплати і виплатити пенсію з компенсацією;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в цій справі і зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, та має право на пенсійне забезпечення відповідно до статей 54,57,59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон №796-XII). Відповідно до рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 по справі3-333/2018 (4498/18) від 07.04.2021 визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною),частину третюстатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим позивачка має право на перерахунок пенсії.

Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з чим до суду надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначає, що механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. На даний часпостанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210є чинною, не скасованою та не зміненою.

З огляду на зазначене, в період спірних правовідносин розмір передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІпенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою був визначенийпостановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, зокрема для інвалідів 2 групи становив 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 в справі №1-р(ІІ)/2021 набирає законної сили через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення станом на момент звернення позивачки до суду не набрало законної сили, отже позовні вимоги позивачка є передчасними.

Баришивське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області відзив на позовну заяву не надало.

Ухвалою суду від 12.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.06.2021

08.06.2021 розгляд справи відкладено на 06.07.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 22.07.2021.

Представники сторін до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із частиною першою, четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорії 1, виданим Донецькою ОДА 22.05.2019 (а.с.8)

З 31.07.2008 позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової службипо ліквідації аварії на ЧАЕС. (а.с.17)

Також встановлено, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з листопада 2016 року та отримує пенсію по 2 групі інвалідності, призначену відповідно до Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3 (а.с.18).

У період з жовтня 2014 року по листопад 2016, позивач як внутрішньо переміщена особа в с.Семенівка Баришівського району Київської області і отримувала пенсію в Баришівському об`єднаному управління Пенсійного фонду України в Київської області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 в справі №805/2437/18-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними щодо відмови в переведені з пенсії, яка призначена на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію на підставі статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання провести з 01 квітня 2018 року перерахунок та виплату пенсії з розрахунку п`яти розмірів мінімальної заробітної плати встановлених на 01 січня відповідного року, згідно статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відмовлено.

12.04.2021 позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київської області з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 в справі №1-р(ІІ)/2021.

Листом Маріупольського ОУПФУ від 22.04.2021 №1719-1722/Н-02/8-0580/21 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені ЗакономУкраїни №796-ХІІ від 28.01.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон №796-ХІІ.

Статтею 54 Закону №796-ХІІ було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержуваного за роботу у зоні відчуження в 1986-1987 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

При цьому пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим,Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»(далі Закон № 76-VIII) що набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України №796-ХІІ.

Зокрема, текст статей50та54 Закону №796-ХІІвикладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» (стаття 50 Закону №796-ХІІ).

«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань» (стаття 54 Закону №796-ХІІ).

Таким чином, Законом №76-VIIIстатті 50, 54 Закону №796-ХІІ викладено в нових редакціях, згідно з якими особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Крім того, 28.12.2014 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - пенсії), визначений Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Підпунктом 2 пункту 11 Порядку № 1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії становить для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 року і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 року.

Пунктом 13 Порядку № 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"виплачується у таких розмірах, зокрема, особам з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою (особам з інвалідністю I групи) - 341,64 гривні.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону № 796-XII зі змінами; статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону №796-XIIуредакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.

Разом з тим, питання конституційності змін, внесених Законом №76-VIIIдостатті 54Закону №796-ХІІ, а також до статті 50 Закону №796-ХІІ, у цьому рішенні не ставилось і Конституційним Судом не вирішувалось.

Отже вказаним рішенням статті 50 та 54 Закону №796-XII неконституційними не визнавались, а тому зазначені статті продовжують діяти у редакції Закону №76-VIII, і за їх змістом пенсія по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначаються саме у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 проти України №43331/12 від 03.06.2014 щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Цим Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 визнано таким, що відповідає Конституції України(є конституційним), пункт 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року №2857-VІ з наступними змінами.

У іншому рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України, як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011).

З огляду на наведене, суд зазначає, що застосування до спірних відносин положень статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції згідно зЗаконом №76-VIIIта Порядку №1210 в даному випадку не є підставою для визнання неправомірними дій відповідача при виплаті позивачу пенсії.

А відтак, суд приходить до висновку, що особам, які отримують пенсію на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсія розраховується згідно зПорядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженимПостановою КМУ №1210 від 23.11.2011.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_3 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" визнано такою, що не відповідаєКонституції України(є неконституційною),частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також цим рішенням визначено, що частина третястатті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року№ 76-VIIIщодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивач вважає, що винесення цього рішення є підставою для перерахунку пенсії починаючи з 2016 року.

Суд не погоджується з наведеним твердженням, виходячи з такого.

Відповідно до статті 91 Закону України Про Конституційний суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України, редакція статті 54 Закону № 796-XII, яку просить застосувати позивач, відновлює свою дію з 07 липня 2021 року.

Таким чином, відсутні підстави для застосування її положень до правовідносин, що склалися до цієї дати.

Враховуючи, що предметом позову є період, який передує 07 липня 2021 року, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул.Зелінського, 27а, м.Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 42171861), Баришивського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул.Центральна, 3, м.Баришівка, Київська область, 07500, код ЄДРПОУ 22200194) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 липня 2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв