-->
☢ ☢   Любите Родину - Мать вашу!        Якщо ви не боретеся за свої права, у вас їх заберуть!        Заявка на кредит онлайн        Бесплатные кредитные карты        Реклама в анонімних оголошеннях    ☢ ☢

09.01.2018

З Єдиного державного реєстру судових рішень України

Категорія справи № 
363/3413/17
: Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано судом: 19.12.2017. Зареєстровано: 20.12.2017. Оприлюднено: 22.12.2017.
Дата набрання законної сили: 18.12.2017

Державний герб України

  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №363/3413/17                                            Головуючий у І інстанції - Рудюк О.Д.
                                                          Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  18 грудня 2017 року                                                                                            м. Київ
          
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
                     Головуючого-судді:                           Кучми А.Ю.
                                           суддів:                               Аліменка В.О., Безименної Н.В.,    
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області  на постанову  Вишгородського районного суду Київської області  від  30.10.2017 (дата складання 30.10.2017) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
                                                  В С Т А Н О В И Л А:


ОСОБА_2 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області  з позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни - протиправними; зобов'язання Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області встановити позивачу статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення з моменту звернення до відповідача, а саме з 12.06.2017.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області  від  30.10.2017 позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області  про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено, визнано бездіяльність Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо не встановлення позивачу статусу «інваліда війни» та видачі посвідчення протиправною; зобов'язано Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановити позивачу статус «інваліда війни» та видати відповідне посвідчення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує відсутністю законних підстав для надання позивачу статусу інваліда війни.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення НОМЕР_1.          

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №170762 при повторному огляді ОСОБА_2 з 01.05.2002 їй встановлено другу групу інвалідності з причиною захворювання: пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно експертного висновку № 3281 від 12.03.1997, виданого Центральною міжвідомчою експертною радою по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, захворювання позивача пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За наслідком звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою від 02.06.2017 про видачу посвідчення інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», листом Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації № 2060 від 12.06.2017, позивачу було відмовлено у наданні статусу інваліда війни, у зв'язку з відсутністю чіткого механізму реалізації положень п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та всіх необхідних документів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки позивач була залучена до складу формувань цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, то відмова відповідача щодо встановлення їй статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує її право на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту, що зумовлює необхідність визнання судом такої відмови протиправною.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією УкраїниЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, серед іншого, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, якщо особа була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки № 4748 від 07.02.1997 виданої Держаним торгівельним підприємством «Чорнобиль», ОСОБА_2 дійсно була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СССР і ВЦПСП № 14970378 від 29.12.1987 і постановою Ради міністрів СССР і ВЦСПС від 05.07.1986, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком № 1, затверджених постановою Ради Міністрів СССР № 1173 від 22.08.1956: з 07.10.1986 по 21.10.1986, з 17.11.1986 по 03.10.1988, з 14.10.1988 по 11.02.1997 року.

Вищевикладене свідчить про те, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованого формування Київської області на виконанні розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області є встановленим та має документальне підтвердження.

Згідно з Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року №90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет… Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников…».

Крім того, згідно інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2017 року №01.1-14/297-2 у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач була залучена до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни.

У відповідності до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» і відповідний нагрудний знак видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

В п.10 вищенаведеного Положення визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження правомірності своїх дій. Посилання відповідача на те, що на сьогоднішній день механізм реалізації положень п. 9 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чітко не визначений, статус інваліда війни встановлюється особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ або розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до вказаного формування, усі відомості про роботу, яку виконав громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідка МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, є необгрунтованими, оскільки законодавством України та підзаконними (іншими нормативно-правовими) актами не встановлені чіткі критерії (підстави та документи), які підтверджують факт залучення та участі особи в складі цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС та не визначений порядок надання статусу інваліда війни особам залученим до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, питання про надання статусу повинно вирішуватись на підставі вимог п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни, а також необхідності зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -


                                                             П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області  від  30.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.


Головуючий-суддя:                                                                                А.Ю. Кучма


                      Судді:                                                                                 В.О. Аліменко

                                      
                                                                                                                Н.В. Безименна

Комментариев нет:

Отправить комментарий